Бабка і Мурашка

«Ба́бка і Мура́шка» — байка російського письменника І. А. Крилова; написана не пізніше травня 1808 року і того ж року вперше опублікована в журналі «Драматичний вісник»; у збірках творів Крилова поміщається в другу книгу байок.

Бабка і Мурашка
рос. Стрекоза и Муравей
Жанр	байка і поезія
Автор	Іван Крилов
Мова	російська
Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у Вікіцитатах

Сюжет

Бабка, провівши літо в неробстві, зимою виявилася без припасів і звернулася до працьовитого Мурашки по допомогу. Той поцікавився, що Бабка робила влітку. Почувши, що бабка лише співала все літо, Мураха порадив їй піти потанцювати.

Історія сюжету

Від античних часів до нас дійшли дві байки Езопа зі схожим сюжетом. У першій із них, під назвою «Мураха і Жук», розповідається, як гнойовий Жук скарабей поспівчував улітку Мурашці, яка трудилася навіть тоді, коли інші тварини відпочивають. Але, коли прийшла зима, Жук мусив просити в Мурашки корму, і цього разу вже йому самому довелося вислухати від Мурашки мораль: «Ех, Жуче, якби ти тоді працював, не довелося б тобі тепер сидіти без корму»^[1].

Друга байка, яка під назвою «Мурашка і Цикада» зустрічається в деяких рукописах старшої редакції езопівської збірки, потрапила в молодшу редакцію, а також у шкільні візантійські збірки. У ній взимку з проханням про допомогу до Мурашки звертається Цикада. На питання Мурашки, що Цикада робила влітку й чому вона не зібрала собі корму на зиму, цикада відповідає, що все літо вона співала й веселила перехожих. «Ну, то потанцюй зимою», — з гучним сміхом відповів Цикаді Мураха. Закінчується байка мораллю: «найголовніше — піклуватися про насущну їжу, а не витрачати час на забави й гуляння». Сюжет «Мурашки і Цикади» з іронічною пропозицією Мурашки потанцювати взимку, зверненою до Цикади у відповідь на її розповідь про те, як вона співала влітку, став класичним і його неодноразово повторили різні байкарі стародавнього й нового часу^[2].

За переказом латиною в збірці «Ромул» відома байка «Мураха і Цикада» Федра, сюжет якої мало відрізняється від байки з езопівських збірок і яку часто публікують під ім'ям Езопа^[3]. Першою, яка дійшла до нас, поетичною розробкою сюжету є байка «Мураха і Цикада» Бабрія^[4]. Аналогічний езопівському сюжет має й старовинна айсорська казка «Мураха і Коник»^[5].

У XVII столітті у Франції сюжетом Езопа скористався Жан де Лафонтен для байки «Цикада і Мураха» (фр. La Cigale et la Fourmi), що відкривала першу з його книг байок. У французькій мові і слово la cigale, і слово la fourmi належать до жіночого роду, тому обидва персонажі байки Лафонтена читач сприймає як істот жіночого роду. Іншою особливістю байки французького автора є обіцянка цикади, яка вмирає від голоду, повернути борг Мурашці з відсотками. Але пані Мураха в борг давати не любила, що Лафонтен називає її недоліком^[6].

Прозові переклади байки Езопа російською мовою відомі від початку XVII століття^[7]. У XVIII столітті в Росії опубліковано вільні поетичні переклади байки Лафонтена цілої низки авторів. Майже у всіх із них другим персонажем байки поряд з мурахою стала бабка. Почасти це пов'язано з тим, що в розмовній російській мові XVIII — початку XIX століть слово «бабка» було узагальненою назвою для різних комах: так називали і бабку, і коника, а почасти через співзвуччя слів стрекоза (з рос. бабка) і стрекотати: у російській літературі XVIII століття склалася ціла традиція зображати, що бабка — комаха, яка стрекоче або співає^[8]. Першою в цьому ряду стоїть притча О. П. Сумарокова «Бабка», значне місце в якій займає опис лих, які випали на долю бабки.

Особливістю байки «Бабка» І. І. Хемніцера є щасливий кінець: Мураха з педагогічних міркувань спершу Бабку проганяє, але потім зі співчуття допомагає їй хлібом. Опублікована невідомим автором у альманасі «Прохолодні години» в лютому 1793 року байка "Мураха і Бабка"фактично є переробкою байки Хемніцера. До сюжету зверталися також Ю. А. Нелединський-Мелецький^[ru] (байка «Бабка») і В. О. Озеров (байка «Коник»), у байках яких чітко проглядається осуд мурашки, що відображає негативне ставлення дворян до буржуазії^[9][10].

Лев Успенський^[ru] у книзі «Слово про слова»^[11] описує недоречності байки, пов'язані з труднощами перекладу вірша Лафонтена Криловим.

Переклади українською

Українською мовою байку переклали Феофан Скляр («Бабка і Мурашка»), Анатолій Присяжнюк («Бабка і Муравель»).

Примітки

1. Басни Эзопа. / Пер., ст. и комм. М. Л. Гаспарова. — М.: Наука, 1968. — С. 96—97.
2. Басни Эзопа. / Пер., ст. и комм. М. Л. Гаспарова. — М.: Наука, 1968. — С. 286.
3. Федр, Бабрий. Басни. — М.: Изд-во АН СССР. — 1962. — С. 86.
4. Федр, Бабрий. Басни. — М.: Изд-во АН СССР. — 1962. — С. 147—148.
5. Истребитель колючек. Сказки, легенды и притчи современных ассирийцев. — М.: Наука, 1974.
6. Жельвис В. И. «Стрекоза и Муравей» как предмет культурологического анализа. // Вопросы психолингвистики. — 2006. — № 3.
7. Тарковский, Р. Б., Тарковская, Л. Р. Эзоп на Руси, век XVII: Исследования, тексты, комментарии. — СПб., 2005.
8. Успенский, Ф. Б. Habent sua fata libelluae. К истории русских литературных насекомых. // Вестник ПСТГУ. III: Филология. — 2008. — В. 2 (12). — С. 60—80.
9. Фомичёв, С. А. Последний русский баснописец. // XVIII век: сборник — В. 20. — СПб.: Наука, 1996.
10. Эткинд, Е. Г. Две стрекозы и два муравья. / Проза о стихах. — М.: Знание, 2001.
11. Успенский Л. В. «Слово о словах», Глава 7 «Поступь веков» [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

• «Бабка і Мурашка» — байка Івана Крилова. Мала Сторінка. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.