Ауезов Мухтар Омарханович

Мухта́р Омарха́нович Ауе́зов (каз. Мұхтар Омарханұлы Әуезов; 16 (28) вересня 1897(18970928), урочище Чингістау, тепер Абайського району Карагандинської області Казахстану — 27 червня 1961, Москва) — казахський письменник, перекладач і літературознавець.

Ауезов Мухтар Омарханович
Әуезов, Мұхтар Омарханұлы
Народився	16 (28) вересня 1897[1]  Чингістау
Помер	27 червня 1961(1961-06-27)[2][1][…] (63 роки)  Москва, СРСР
Поховання	Центральне кладовище Алматиd
Громадянство	СРСР
Діяльність	письменник, поет
Alma mater	філологічний факультет СПбДУ
Знання мов	казахська
Мова творів	казахська
Жанр	роман
Членство	СП СРСР і Академія наук Казахської РСР
Діти	M. Auėzovd і Q12579229?
Нагороди	заслужений діяч науки Казахської РСРd
Ауезов Мухтар Омарханович у Вікісховищі

Доктор філологічних наук (1946). Професор (1946).

Академік Академії наук Казахської РСР (з 1946). Заслужений діяч науки Казахської РСР (1957).

Біографічні дані

Народився в сім'ї кочівника. На початку більшовицького перевороту — відповідальний секретар Центрального виконавчого комітету Киргизької республіки. Брав активну участь у боротьбі з Колчаком.

1928 закінчив Ленінградський університет. 1929 — 1932 був аспірантом Середньоазіатського університету (Ташкент).

1932 — 1938 — завідувач літературної частини Казахського академічного театру драми.

1934 — 1961 працював на кафедрі казахської літератури Казахського університету. Від 1943 — старший науковий співробітник Казахського філіалу Інституту мови, літератури та історії АН СРСР. 1946 — 1961 — завідувач відділу Інституту мови та літератури Академії наук Казахської РСР.

Творчість

Почав писати 1914. Перша п'єса «Енлік-Кебек» (1917). Автор низки реалістичних оповідань — «Доля беззахисних», «Події на Караш-Караш». З 1932 стає на шлях соціалістичного реалізму. Оповідання і повісті 1930-х: «Пліч-о-пліч», «Крутизна», «Мисливець з беркутом», «На кордоні» та ін. — про колгоспне будівництво.

Ауезов — основоположник драми у казахській літературі. Написав понад 20 п'єс: «Каракоз» (1926), «Айман-шолпан» (1934), «На кордоні» (1937), . «В час випробувань» (1942) та ін. Відомі історично-революційні п'єси: «Нічний гуркіт», «За Жовтень» та лібретто опер «Айман Шолпан», «Кобланди».

За роман-епопею «Шлях Абая» (1942 — 1956), присвячену Абаю Кунанбаєву, 1949 отримав Сталінську премію, а 1959 — Ленінську премію.

Ауезов — перекладач Шекспіра, Гоголя та ін., вчений-літературознавець, публіцист («Так народився Туркестан», 1955; «Нариси про Індію», 1957). Член Радянського комітету захисту миру.

Нагороджено двома орденами Трудового Червоного Прапора і орденом Знак Пошани.

Твори

• Казахською мовою:
  • Таңдамалы шығармалар: 6 томдық. — Алматы, 1955—1957.
• Українські переклади:
  • Абай. — К., 1952.
  • Шлях Абая. — К., 1955. (переклад Дмитра Гринька)
  • Шлях Абая. — Книга 2. — К., 1959. (переклад Дмитра Гринька)
• П'єси:
  • Энлик-Кебек: Пьеса // Театр. — 1958. — № 9.