Джузе́ппе Арчімбо́льдо (італ. Giuseppe Arcimboldo) (1527, Мілан — 1593, Мілан) — італійський художник-маньєрист, придворний портретист, декоратор, розробник карнавальних костюмів, організатор урочистих церемоній і фахівець з мистецтв у Габсбургів — Максиміліана II і Рудольфа II.
.svg){kind=small}
_-_WGA00929.jpg)
За життя Арчімбольдо прославився портретами, що складаються із зображень овочів, фруктів, квітів тощо. Багато сучасників імітували його стиль.
Життєпис
Ранні роки
Джузеппе Арчімбольдо народився в Мілані 1527 року в родині художника Б'яджо Арчімбольдо і Чіари Парізі. Його батько розписував Міланський собор і дружив з родиною живописців Луїні, яка зберігала рукописи та малюнки Леонардо да Вінчі. З дитинства Джузеппе зацікавився живописом і навчився малювати від батька. Він допомагав художникам, штукатурам, вітражникам і шпалерникам в майстернях рідного міста.
У віці 22 років, коли він вперше згадується в анналах соборних майстерень, Джузеппе активно працював разом з батьком. Він виконував картони, що зображали легенди з життя святої Катерини Александрійської та Старого Заповіту. Через два роки, в 1551, художника помітив Фердинанд Чеський, котрий проїжджав через Мілан. Він замовив у Арчімбольдо гербові щити. Згодом Б'яджо помер, Джузеппе продовжив його справу, зайнявся ескізами і розмальовуванням вітражів. Водночас він виконував малюнки для гербових щитів і прапорів для собору і міської влади, а також для декількох високопоставлених міланських аристократичних сімей. Разом зі своїм другом Джузеппе Меда створив «Знамено святого Амброджо» — військову хоругву з емблемами міста і святого. Він отримав настійливі запрошення від імператора Фердинанда I й врешті переїхав до Відня. Сам Фердинанд I полюбляв розкіш, оточував себе митцями й меценатами і шукав по всій країні талановитих людей.[8]
На службі в Габсбургів
На службі в імператора Джузеппе виконав низку родинних портретів і серію картин «Пори року». Він сприймався товаришами як людина з універсальною ерудицією і дуже розвинутим творчим генієм. У 1564 році на трон зійшов Максиміліан II, при його дворі Арчімбольдо зайнявся організацією турнірів, урочистостей, створенням декорацій та картин. Монарх призначив йому постійну плату — 20 флоринів щомісяця і додатково щедро винагороджував за картини, які особливо подобалися імператору. Митець став головним радником з мистецтв і кількаразово отримував доручення щодо поїздок в Італію, щоб привезти твори мистецтва для колекції Максиміліана. Так, у 1566 році імператор доручив знайти і привезти з Італії античні скульптури. З 1568 року Арчімбольдо став відомим як «майстер урочистостей». Зокрема він намалював у 1570 році декорації до турніру, відкритого у Празі з нагоди одруження Єлизавети Австрійської, дочки Максиміліана II, з королем Франції Карлом IX. Наступного року організував у Відні урочистості з нагоди одруженням ерцгерцога Карла Австрійського, брата імператора. Арчімбольдо в цей час вигадував карнавальні костюми, малював картини на подарунки вельможам. Зокрема «Чотири пори року», замовлені Максиміліаном у 1573 році для подарунку курфюрстові Августу Саксонському, за які отримав величезну винагороду — 65 рейнських флоринів. Перед смертю Максиміліан II виплатив Арчімбольдо як своєму вірному слузі й другу 1200 флоринів і нагородив почестями. Визнаний законним спадкоємцем позашлюбний син імператора, Рудольф II, зайнявши трон у 1576, залишив Джузеппе Арчімбольдо при дворі.
Рудольф продовжив колекціювання творів мистецтва, тому доручив Арчімбольдо відшукати нові експонати, щоб прикрасити свою нову резиденцію в Празі. У 1580 році Джузеппе отримав титул дворянина. Через два роки, в 1582, митець їздив по Баварії в пошуках предметів античності, а також творів мистецтва і тварин, привезених з Нового Світу. Арчімбольдо отримав завдання зі збереження і поповнення колекції природних див і творів мистецтва, паралельно продовжив малювати полотна, замовлені імператором і його двором. На службі в Рудольфа II винайшов спосіб запису музики кольоровими позначками, гідравлічні машини, механізми для фонтанів, власний шифр.[8]
Повернення до Мілану
Після 11 років на службі в Рудольфа II Арчімбольдо звернувся до монарха з проханням дозволити йому повернутися в Мілан через похилий вік. Імператор неохоче дозволив це, але художник формально лишився на службі. У 1587 році він повернувся до рідного міста, отримавши 1500 флоринів і постійну плату. Картини «Флора» і «Портрет Рудольфа II в образі Вертумна» Джузеппе відіслав до Праги, де монарх визнав їх особливо видатними. У 1592 році імператор винагородив Арчімбольдо титулом пфальц-графа.
Наступного року, 11 липня 1593, Джузепе Арчімбольдо помер у віці 66 років. У поховальному реєстрі Мілана причиною смерті було вказано камені в нирках. Похований у церкві Сан П'єро делла Віна.[8]
Творчість
Арчімбольдо здебільшого малював картини на полотні. Іноді за основу бралося дерево, дошки з тополі з горизонтальними волокнами. Художник використовував світлий і густий ґрунт, виконував багатий і точний підготовчий малюнок. Арчимбольдо постійно покращував свої композиції, вносячи численні виправлення.
Є думка, що більшість картин були написані між 1564 та 1576 роком, але невелика кількість з них відома нам. Збереглося порівняно мало робіт Арчімбольдо: частіше — це портрети по груди, у профіль, менше — у фас. Це передусім алегоричні зображення, складені з фруктів, овочів, квітів, тварин, або ж — музичних та інших інструментів. Обличчя стилізовані, дуже вправне компонування цих елементів у просторі створює ефект форми обличчя та світлотіні. Такими є, наприклад, алегорія сезонів: «Літо» та «Зима», 1563 (Музей історії мистецтв, Відень), «Весна» (Академія Сан-Фернандо, Мадрид); стихій — «Вогонь», 1566 та «Вода», у Музеї історії мистецтва у Відні. Також Арчімбольдо прославився картинами-перевертнями, де якщо перевернути композицію, виникає зовсім інший образ. Так, «Кухар» показує лице, складене з запеченої дичини, а перевернуте, воно набуває вигляду простої страви.
Арчімбольдо був досить популярним свого часу, чим пояснюється безліч копіювань та підробок його стилю. Такі гротескні композиції поширилися в XVIII і XIX століттях по всій Європі, особливо в формі портретів політиків і можновладців. Картини-перевертні здебільшого використовувалися надалі як карикатури політиків.
У XX столітті, тим паче з появою сюрреалізму, цей митець став модним. Арчімбольдо навіть оголосили класиком маньєризму.
Галерея
Чотири пори року
Весна, 1573
Літо, 1573.
Осінь, 1573.
Зима, 1573.
Чотири стихії
Вода, 1566
Повітря, близько 1566
Земля, 1570
Вогонь, 1566
Інші відомі роботи
Максиміліан II з родиною, 1553-54
Бібліотекар, 1562
Юрист, 1566
Кухар, 1570
Рудольф II в образі Вертумна
Флора, 1591
_-_Flora_-_c._1591.jpg)
Ескізи та вправи
Костюм лицаря, 1585
Костюм некроманта, 1585
Сани з фігурами сирен, 1585
Вправи з малювання природи, друга половина XVI ст.
Вправи з малювання природи, друга половина XVI ст.
Вправи з малювання природи, друга половина XVI ст.
![Thumb](#/media/Файл:Giuseppe_Arcimboldo_-_Costume_drawing_for_a_"necromancer"_-_WGA00902.jpg)
Див. також
- Маньєризм
- Північний маньєризм
- Міланська школа
- Алегорія вогню
- 6556 Арчімбольдо — астероїд, який було названо на честь художника.
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
