Артеменко Володимир Микитович

Володи́мир Мики́тович Арте́менко (нар. 9 березня 1936, Мельники — пом. 8 грудня 2008, Київ) — радянський та український актор і режисер театру, кіно і телебачення. Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат премії Я. Галана (1984), лауреат премії Фонду Тараса Шевченка (1995), багаторазовий переможець різних кінофестивалів.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Артеменко.

Арте́менко Володи́мир Мики́тович
Народився	9 березня 1936(1936-03-09) Мельники, Черкаська область, УРСР
Помер	8 грудня 2008(2008-12-08) (72 роки)
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Харківський державний театральний інститут
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди
IMDb	ID 6984846

Біографія

Народився 9 березня 1936 року в селі Мельники Чорнобаївського району Черкаської області.Батько — Микита Сергійович  (1910—1941) був завідувачем клуба, режисером сільського драматичного гуртка, грав у духовому оркестрі на трубі. Мати — Улита Пилипівна (1911—1998) працювала у колгоспі.^[1]

1963 р. — закінчив акторський факультет Харківського театрального інституту, (художній керівник курсу Народний артист СРСР Д. І. Антонович). Працював у Вінницькому музично-драматичному театрі ім. М. Садовського (1963—1965) та Черкаському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка (1965—1968) на посаді актора.

Одночасно здійснював, як режисер, постановки дитячих спектаклів «Ріпка», «Хоробрі музики», де був зайнятий як актор. За період роботи в театрах з 1963 по 1968 роки зіграв понад 15 головних ролей:

• Назар в спектаклі «Марина» М. Зарудного,
• Максим Брага «Чабрець пахне сонцем» О. Коломійця,
• Мирон Кагарлик «Сині роси» М. Зарудного,
• Потап «Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького та ін., за які неодноразово був премійований на різних фестивалях і конкурсах.

1968 р. В. М. Артеменко вступив на кінорежисерський факультет Київського Державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого (художній керівник курсу Народний артист України М. Мащенко), який закінчив у 1973 р.

1973 — зарахований на роботу до штату української студії хронікально-документальних фільмів, де працював режисером вищої категорії.

Протягом 2000-2007 рр. режисер В. М. Артеменко підготував і випустив як художній керівник курс режисерів телебачення в Київському Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого.

2008 року В. Артеменко відкрив кінофестиваль «Батьківські джерела» у своєму рідному селі Мельники на Черкащині, присвячений 85-річчю Чорнобаївського району і 50-річчю Національної спілки Кінематографістів України.

Не закінчивши роботу над фільмом «Польові випробування української вдачі» про українську художницю Даніеллу Леонович, яка прожила довгий час в США, але повернулася жити в Україну, 8 грудня 2008 року Володимир Артеменко помер. У 2011 році керівництво студії «Укркінохроніка» вирішило закінчити фільм (реж. В. Васильєв), але головним героєм кінострічки зробити самого режисера — Артеменка Володимира Микитовича^[2].

Був членом спілки кінематографістів України.

Творчість

Творчість Володимира Артеменка пронизує військова тематика. Такі фільми, як «Солдатські вдови», «Мене вбито в Сталінграді» були відзначені преміями і дипломами різних кінофестивалів, а фільм «Солдатські вдови» отримав два головних призи на міжнародному кінофестивалі «Молодість-83» і на Всесоюзному кінофестивалі в 1984 році.

Кінокартини «Солдатські вдови» і «Мене вбито в Сталінграді» були показані на XXXVIII й на XXXIX сесіях Генеральної Асамблеї ООН, як найкращі фільми, що показують трагедію людей, яку приносить війна.

У Національному музеї історії України у Другій світовій війні в м. Києві є зал, присвячений вдовам України. Він створений Народним художником України А. Гайдамакою і побудований на основі фільму «Солдатські вдови». При виході із зали відвідувачам демонструють цей фільм.

Його фільми «Іван Котляревський», «Шевченко і російська література», «Богдан Хмельницький» рекомендовані Міністерству Освіти як посібник для учнів в школах України.

Чорнобильська катастрофа показана у фільмі «Ой на горі калина».

Фільмографія

За період роботи в кіно зняв 72 документальні і художні фільми, кіножурнали і відеоролики.

Документальні стрічки

• «Шевченко і російська література» (1976 р.),
• «Іван Котляревський» (1978 р.),
• «Зійшов солдат на п'єдестал» (1981 р.),
• «Одна доля на двох» (1982 р.),
• «Мене вбито в Сталінграді» (1983 р.),
• «Солдатські вдови» (1983 р.),
• «Сільський оркестр» (1984 р.),
• «Душа милосердна» (1984)
• «Літо з осінню стрічається» (1984 р.),
• «Поріг» (1985 р.),
• «Ой на горі калина» (1989 р.),
• «З матір'ю на самоті» (1993 р.),
• «Богдан Хмельницький» (1996 р.),
• «2-ий Всесвітній форум українців» (1997 р.).

Художні фільми

• «Як зайчик літав на повітряних кульках» (1973 р.),
• «В пошуках мільйонерки» (1993 р.),
• «Інше життя, або втеча з того світу» (2006 р.; фільм отримав Гран-Прі на міжнародному кінофестивалі «Бригантина» в м. Бердянську за найкраще виконання головної ролі)

Примітки

1. Володимир Артеменко – ,,прометей” української кінодокументалістики. nsku.ck.ua. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.
2. Завершуються зйомки фільму про нашого земляка, режисера Володимира Артеменка (2011). Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 2 січня 2017.

Посилання

• Глухова С. В. Артеменко, Володимир Микитович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
• Махтіна Є. Н., Парфенюк О. Б. Артеменко Володимир Микитович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Національна спілка кінематографістів України: Вечір пам'яті кінорежисера Володимира Артеменка (2011) [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Док. фільм «Польові випробування української вдачі» (2011, youtube.com)