Аристарх (кратер)

Ариста́рх (лат. Aristarchus) — ударний кратер на Місяці. Розташований на північному заході видимого боку Місяця. Він є найяскравішим великим утворенням на поверхні Місяця, з альбедо майже вдвічі більшим, аніж в більшості утворень на Місяці. Він досить яскравий і його можна побачити неозброєним оком і особливо він помітний при спостереженні Місяця через великий телескоп. Назву присвоєно італійським астрономом Джованні Баттіста Річчолі на честь давньогрецького астронома Аристарха Самоського (310—230 до н. е.) і затверджено Міжнародним астрономічним союзом в 1935 р. Виникнення кратера відноситься до коперниковського періоду.

Характеристики кратера

Аристарх
Знімок телескопа «Хаббл», накладений на модель рельєфу, створену за даними апарату «Clementine»
Координати	23°44′ пн. ш. 47°29′ зх. д.
Діаметр	40 км
Глибина	3,7 км
Довгота ранкового термінатора	48°
Епонім	Аристарх Самоський
Рік затвердження	1935
SAI-індекс	1958
Аристарх

Селенографічні координати центру кратера 23.73° пн. ш. 47.49° зх. д. / 23.73; -47.49, діаметр 40 км^[1], глибина 3,15 км^[2]. Найближчими сусідами кратера є Геродот на південному заході і залишки кратера Принц на північному сході, далі на північному сході лежать гори Харбінгер. На північний захід від кратера лежить долина Шретера, на півночі — борозни, названі по імені кратера.

Опис

Кратер Аристарх розташований на скелястій височині, що має назву Плато Аристарха і в свою чергу розташоване в середині Океана Бур, найбільшого місячного моря. Плато являє собою піднятий район діаметром близько 120 км з піднесенням над рівнем океану приблизно 2000 м, багатий структурами вулканічного походження, в тому числі борознами.

Яскравість кратера пояснюється його молодим віком — йому приблизно 450 млн років, внаслідок чого породи, викинуті при падінні метеорита, не встигли потемніти під впливом сонячного вітру в процесі космічного вивітрювання. Внутрішня частина кратера має яскравість 9½ ° за таблицею яскравостей Шретера, центральний пік — 10°. Удар відбувся після утворення променевого кратера Коперника, але до появи кратера Тихо.

В центрі кратера розташований горбок. Дно кратера здається рівним, однак фотографії з орбітальних апаратів «Лунар орбітер» показують, що поверхня покрита багатьма невеликими пагорбами, смугастими виїмками і деякими невеличкими тріщинами. Зовнішня стінка терасоподібна, багатокутної форми і покрита яскравим покривалом викидів. Вони розташовані у вигляді яскравих променів на південь і південний схід, що дозволяє припускати, що Аристарх був, скоріш за все, утворений навскісним ударом з північного сходу, а до їхнього складу входять як з плато Аристарх, так й з місячного моря.

На противагу кратеру Аристарх плато Аристарх має досить низьке альбедо у видимій частині спектра. Матеріал має аномально сильне ультрафіолетове (УФ) поглинання, що було помічено в 1911 році фізиком Робертом Вудом при зйомці Місяця в ультрафіолетовому спектрі. Нині вважається, що аналогом порід плато Аристарх є помаранчевий ґрунт (колір ґрунту надають помаранчеві сферичні частинки діаметром близько 0,2 мм зі склоподібного вулканічного матеріалу), виявлений Харрісоном Шміттом і Юджином Сернаном (Аполлон-17) при висадці на Місяць в районі кратера Шорті в долині Таурус-Літтров.

• 
  Аристарх (в центрі) і Геродот (справа). Фото з Apollo 15
• 
  Аристарх
• 
  Фото під кутом зблизька з Аполлон-15. Фото НАСА.
• 

Сателітні кратери

Це дрібні кратери в околицях кратера Аристарх, які позначають на місячних картах буквою, розміщеною посередині сторони кратера, яка найближча до кратера Аристарх.^[3]

Аристарх	Широта	Довгота	Діаметр
B	26,28° N	46,85° W	6,95 км
D	23,73° N	42,88° W	4,65 км
F	21,67° N	46,57° W	17,6 км
H	22,61° N	45,74° W	4,43 км
N	22,83° N	43,03° W	3,14 км
S	19,29° N	46,28° W	3,8 км
T	19,67° N	46,5° W	3,33 км
U	19,73° N	48,64° W	3,45 км
Z	25,49° N	48,49° W	7,74 км

Література

• Морфологический каталог кратеров Луны. /Ж. Ф. Родионова, А. А. Карлов, Т. П. Скобелева и др. Под общей редакцией В. В. Шевченко. — М.: Изд-во МГУ, 1987. — 173 с.
• Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
• Blue, Jennifer (July 25, 2007). Aristarchus [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.] in Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Retrieved 2014-07-26.
• Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
• Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.
• McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. http://host.planet4589.org/astro/lunar/ [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.]. Retrieved 2007-10-24.

Інтернет-ресурси

• 4k-відео зі зйомками кратера Аристарх космічним аппаратом LRO

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аристарх (кратер)

Див. також

• Список кратерів на Місяці

Примітки

1. Довідник Міжнародного Астрономічного Союзу. Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 26 липня 2014.
2. John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 11 вересня 2014.
3. Bussey, B.; Spudis, P., (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-81528-2.