Арванд

Арванд (лат. Arvandus) — галл, який зробив успішну кар'єру урядовця на імперській службі та двічі обійняв посаду преторіанського префекта Галлії^[en]. За деякими відомостями, він прагнув розділити імперію та захопити трон.

Арванд
Народження	5 століття Галлія
Смерть	невідомо
Країна	Стародавній Рим

Біографія

461 року імператор Лібій Север призначив Арванда префектом у Галлії. На посаді перебував до смерті Севера у 465 році. За словами його друга і літописця Сідонія Аполлінарія, його урядування виявилося успішним.

467 року імператор Антемій призначив його преторіанським префектом удруге.^[1] Проте вже 468 року до Риму вирушило посольство з впливових галлів. Арванда звинуватили у зраді та зв'язках із вестготським двором. На доказ обвинувачень посланці привезли із собою лист, який, як засвідчив секретар префекта, був продиктований йому Арвандом й адресований Ейріху. Арванд переконував вестготського короля не укладати мир з імператором Західної Римської імперії, а натомість напасти на бриттів на північ від Луари. У листі стверджувалося, що Право Народів вимагає поділу Галлії між вестготами та бургундами^[2].

Ріотам^[en], король бриттів^[en], був союзником римського імператора Антемія, отже, такі заклики були рівнозначними оголошенню війни імператору. Арванда усунули з посади, привезли до Риму в кайданах і віддали під суд за державну зраду. За справою мав наглядати Сідоній, але він подав у відставку та клопотав про помилування свого друга. На суді Арванда визнали винним. Його позбавили усіх привілеїв префекта і відправили до загальної в'язниці для очікування страти^[2]

Кассіодор стверджує, що намір Арванда полягав у тому, щоб розділити імперію та захопити трон^[3]. Можливо, Арванд сподівався отримати трон за допомогою галлів і вестготів, як це було зроблено раніше Авітом. Якщо це так, то Арванд не отримав підтримки з боку галльської аристократії. Можливо, це було результатом його незнатного походження. Водночас переважна більшість галлів навчилися на прикладі Авіта, що час для таких авантюр давно минув^[4].

Кассіодор повідомляє, що Сидоній і його друзі врятували Арванда від смертної кари. «За наказом Антемія Арванд, який намагався стати імператором, був відправлений у вигнання» («Arabundus imperium temptans iussu Anthemii exilio deportatur»)^[3].

Примітки

1. Martindale, John R (1980). The Prosopography of the Later Roman Empire. Volume II. A.D. 395-527. Cambridge. с. 157—158.
2. Dalton, O.M. (1915). The Letters of Sidonius. Oxford.
3. Cassiodorus. 1287. Chronicles.
4. Mathison, Ralph (2 лютого 1998). Arvanus. De Imperatoribus Romanis. University of South Carolina. Архів оригіналу за 28 June 2009. Процитовано 14 червня 2009.