Remove ads
Флавій Арбоґаст (лат. Flavius Arbogastes; ? — вересень 394) — римський полководець франкського походження в кінці IV століття, займав пост командувача всіма військами (лат. magister militum) в західній частині Римської імперії в 388—394 роках при імператорі Валентиніані II.
| Арбоґаст | |
|---|---|
| Народився | 340 Галатія, Туреччина |
| Помер | 8 вересня 394[1] ·знекровлення |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Учасник | Битва на річці Фрігідd |
| Посада | king of Franks[d] |
| Військове звання | Magister militum |
| Батько | Флавій Бавтон |
| Родичі | Флавій Рікомер |
Імператор Граціан призначив франка Арбоґаста в помічники своєму полководцю Бавтону, що також був із франків. Як зауважує Зосіма, обидва воєначальники з варварів мали великий авторитет серед солдатів через їх непідкупність, хоробрість і байдужість до багатств.[2] Ім'я Арбоґаста вперше з'являється в історії при описі битв з готами близько 380 року у Фракії.
Коли узурпатор Магн Максим вбив правлячого імператора Граціана в 383 році і вигнав імператора-співправителя Валентиніана II в 387, Арбоґаст зберіг вірність скинутому імператору і піднісся в 388 після розгрому Максима військами Феодосія Великого, імператора східної частини Римської імперії. Валентиніан II був відновлений на троні, а Арбоґаст очолив його війська, одразу після смерті Бавтона. Зосіма стверджує, що Арбоґаст не був призначений, а захопив пост командувача військами користуючись симпатіями солдатів.
Сократ Схоластик схарактеризував Арбоґаста як людину «з лютим та жорстоким норовом».[3] Подорослішавший Валентиніан теж не відрізнявся стриманістю і вступав в конфлікти з всемогутнім воєначальником. За словами Філосторгія, «розмовляючи одного разу в палаці з Арбоґастом і розгніваний його словами, він хотів було оголити меч проти воєначальника, але був утриманий, бо охоронець, у якого він спробував вихопити меч, утримав його.»[4] Зосіма передає іншу історію.[2] За його словами Валентиніан, роздратований незалежною поведінкою полководця, передав Арбоґасту указ про його зміщення з посади командувача військами. Останній прочитав і розірвав указ зі словами: «Не ти мені давав командування, не тобі позбавляти його». Після чого, на думку деяких письменників, Валентиніан і спробував вихопити меч.
Про безсилля імператора і фактичне правління Арбоґаста повідомляє Олександр Сульпиций, чия праця відомий тільки в цитатах Григорія Турського:
«Коли імператор Валентиніан, зачинившись у палаці під В'єнном, вів майже тільки приватне життя, то всю турботу про військову справу передали франкским найманцям, а ведення цивільних справ було доручено Арбоґасту. Серед усіх воїнів, які взяли військову присягу, не можна було знайти жодного, який зважився б виконати особисту вказівку імператора або його розпорядження.»[5]
Remove ads
Ненависть між імператором і його полководцем стала проявлятися відкрито. Валентиніан посилав часті листи своєму покровителю Феодосію Великому зі скаргами на Арбоґаста і проханням про допомогу.[2] Арбоґаст також вагався, як йому вчинити, поки нарешті не зважився на усунення імператора. У травні 392 року під В'єнном імператора Валентиніана знайшли повішеним. Філосторгій передає цю історію так:
«Тоді Арбоґаст не став більше розпитувати, але згодом у Вієнні Галльській, побачивши, що імператор після другого сніданку, опівдні, в затишному місці палацу бавиться з блазнями пускання в річці бульбашок, підіслав до нього декількох охоронців, які, скориставшись тим, що нікого з імператорських слуг, що пішли тоді снідати, поруч не було, руками звірячому задушили нещасного. А щоб хто-небудь не став шукати винуватців вбивства, душителі, надівши йому на шию хустку у вигляді петлі, повісили його, щоб здавалося, ніби він повісився по своїй волі.»[4]
За словами Зосіма Арбоґаст в присутності солдатів особисто завдав смертельної рани імператору.
Наступником Валентиніана в серпні 392 року був проголошений державний секретар, християнин Євгеній, особистий друг Арбоґаста. Займаючи при новому імператорі, якого Феодосій Великий негайно визнав узурпатором, той же пост, Арбоґаст в союзі з сенатською аристократією сприяв язичницькій реставрації в Західній імперії. Так Паулин в Житіє Св. Амвросія повідомляє, ніби Арбоґаст, вирушаючи на війну з Феодосієм, обіцяв перетворити одну з церков столиці (Медіолане) в конюшню, а ченців відправити у солдати.
Remove ads
Імператор Феодосій призначив в співправителі замість убитого Валентиніана свого сина Гонорія, і в 394 році рушив військами, щоб змістити Євгенія. 6 вересня 394 року на річці Фригід (територія сучасної Словенії) відбулася генеральна битва.
На початку бою Арбоґасту вдалося розгромити великий загін Феодосія, що складався з готів-федератів, але деякі з його воєначальників вирішили перейти до Феодосія.[6] Імператор Євген був захоплений і страчений, Арбоґасту вдалося втекти в гори. За повідомленням Сократа Схоластика 8 вересня 394 року Арбоґаст покінчив життя самогубством:
«Це [поразка] відбулося в шостий день місяця вересня, в третє консульство Аркадія і в друге Гонорія. Винуватець всього зла Арбоґаст, два дні тікав від переслідування війська Феодосія, бачачи, що йому не залишається ніякого засобу до спасіння, умертвив себе власним мечем.»[7]
Клавдіан додає подробиць про загибель полководця. За його словами Арбоґаст власноруч простромив бік двома мечами.[8]
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads