Апанасенко Йосип Родіонович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Йо́сип Родіо́нович Апана́сенко (3 (15) квітня 1890, с. Митрофановське, нині с. Апанасенковське Апанасенковського району Ставропольського краю Росії — 5 серпня 1943, під Бєлгородом) — радянський військовий діяч. Генерал армії (1941). Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1941—1943 роках.
| Йосип Родіонович Апанасенко | |
|---|---|
| рос. Иосиф | |
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Иосиф |
| Народження | 3 (15) квітня 1890[1] Apanasenkovskoyed, Novogrigorevskyd, Ставропольська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 5 серпня 1943[2][1] (53 роки) Бєлгород, Курська область, РРФСР, СРСР авіаційний удар |
| Поховання | Бєлгород |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Рід військ | піхота |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Роки служби | 1911—1917 1918—1943 |
| Партія | КПРС |
| Звання |  Генерал армії |
| Командування | Командувач військами Далекосхідного фронту, Середньоазійського військових округів |
| Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Радянсько-німецька війна |
| Нагороди |       |
| Апанасенко Йосип Родіонович у Вікісховищі | |
Життєпис
Син селянина українського походження. Українець. Учасник Першої світової війни, прапорщик. Наприкінці 1917 року — голова ради та військово-революційного комітету села Митрофановське. Сформував партизанський загін у Ставропольській губернії. 1918 вступив у РКП(б) і Червону армію.
Протягом 1918—1919 років командував бригадою, дивізією. У 1919—1920 роках командував 6-ю кавалерійською дивізією в складі 1-ї Кінної армії.
Закінчив військово-академічні курси (1923), курси удосконалення вищого командного складу (1928) та Військову академію імені Михайла Фрунзе (1932).
Командував кавалерійською дивізією і корпусом. У 1935—1937 роках — заступник командувача військами Білоруського військового округу. З лютого 1938 — командувач військами Середньоазіатського військового округу, З січня 1941 року командувач Далекосхідного фронту. Від 1943 року — заступник командувача Воронезького фронту. У боях під Бєлгородом смертельно поранено. Помер від ран. Поховано в Бєлгороді.
Нагороди
Нагороджено орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора та медалями.
Увічнення пам'яті
У Бєлгороді та Ставрополі встановлено пам'ятники.
Примітки
Література
Електронні джерела
.svg){kind=link}
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.