Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ані́сімов Олекса́ндр Леоні́дович (25 серпня 1961, м. Київ — 27 червня 2012, там само) — історик, журналіст, києвознавець. Кавалер ордена преподобного Нестора Летописця УПЦ МП.
| Анісімов Олександр Леонідович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 25 серпня 1961 Київ, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 27 червня 2012 (50 років) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |  СРСР Україна |
| Діяльність | історик, журналіст, києвознавець |
| Alma mater | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова |
| Конфесія | православний |
| Нагороди |  |
Найбільш відомі його книги — «Скорбное бесчувствие: На добрую память о Киеве, или грустные прогулки по Городу, которого нет…» и «Киев и киевляне».
Народився 1961 року в Києві. Навчався у Київській середній школі № 21, яку закінчив 1978 року.
1988 року закінчив історичний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, а 1990 — Вищі журналістські курси при Леніградському державному університеті імені Жданова.
Певний час (з 1984 року по кінця 1980-х) був піонервожатим та вчителем історії у київській середній школі № 77. З 1991 року працював на журналістській ниві.[1]
Був сценаристом низки документальних фільмів, зокрема, «Тіні забутих предків» (1992), трилогії «Відлуння», «Післямова», «Важкі дороги Чорнобиля» (1991—1994), «Білоруський синдром» (1995). Також він був автором і ведучим програми «Щотижня», спеціальним коресподентом УТН, журналістом телеканалу НТВ (Росія). Певний час обіймав посаду головного редактора УТ-3.
Друкував свої статті у газетах «Факты», «Кіевскій Телеграфъ», «Вечерние вести», «Дзеркало тижня», «Независимость», «Андреевский спуск», «Молодая гвардия», журналах «Вопросы истории», «Стиль & дом», «Air Ukraine», «Новое Русское слово» (США) тощо.
В останні роки був оглядачем газети «Кіевскій телеграфъ»[2] та головним редактором газети "Православний світ".
Олександр Анісімов багато років проводив авторські екскурсії Києвом, а також екстремальні тури до Зони відчуження Чорнобильської АЕС. У 2008 році Олександр Анісімов, фотограф Антон Бородавка, журналіст та видавець Максим Павленко випустили фотоальбом "Ляльки Чорнобиля", а в 2009 році- фотоальбом "Обличчя Чорнобиля".[3][4]
Помер 27 червня 2012 року після тривалої хвороби на 51 році життя[5]. Похований 30 червня на Байковому кладовищі[6][7].
Олександр Анісімов був одним із захисників давнього Києва, його історичної та культурної спадщини[7].
Він був членом експертної ради Kiev Fashion Park[8].
Проводив трамвайні екскурсії Києвом[9] та численні екскурсії до Чорнобиля[10][11].
 |
«Для мене Київ — це місто, де я народився, навчався, закохувався, знайшов справжніх друзів. Київ у порівнянні з Москвою і Пітером був неметушливим і навіть дещо провінційним, хоча входив до трійки головних міст тієї країни. Наразі ситуація змінюється. Ідуть з міста аборигени, приходять люди, багато з яких виховані на зовсім інших цінностях. Суцільний мат на вулицях підтверджує, що Київ переживає найтяжчу кризу. Але він вистоїть обов'язково. Я в це вірю.»[12]
Оригінальний текст (рос.) «Для меня Киев — это город, где я родился, учился, влюблялся, обрел настоящих друзей. Киев в сравнении с Москвой и Питером был несуетливым и даже несколько провинциальным, хотя входил в тройку главных городов той страны. Сейчас ситуация меняется. Уходят из города аборигены, приходят люди, многие из которых воспитаны на совсем иных ценностях. Сплошной мат на улицах подтверждает, что Киев переживает тяжелейший кризис. Но он выстоит обязательно. Я в это верю.» |
 |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
