Антон Гафнер

Антон «Тоні» Гафнер (нім. Anton «Toni» Hafner; нар. 2 червня 1918(19180602), Ербах-ан-дер-Донау — пом. 17 жовтня 1944, Гумбіннен) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, оберлейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гафнер.

Антон Гафнер
нім. Anton Hafner
Народився	2 червня 1918(1918-06-02)[1] Ербах-ан-дер-Донау, Альб-Дунай, Тюбінген, Німеччина
Помер	17 жовтня 1944(1944-10-17)[1] (26 років) Гусєв, Gumbinnen (district)d, Гумбіннен[d], Східна Пруссія, Вільна держава Пруссія
Країна	Німецький Райх
Діяльність	військовослужбовець, льотчик, солдат
Учасник	Друга світова війна
Роки активності	з 1940
Військове звання	оберлейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Золотий німецький хрест Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Нагрудний знак пілота Почесний Кубок Люфтваффе

Біографія

Після закінчення льотної школи 23 лютого 1941 року зарахований в 6-ту ескадрилью 51-ї винищувальної ескадри. Учасник Німецько-радянської війни. Першу перемогу здобув 24 червня 1941 року, а до початку 1942 року на його рахунку були 14 збитих літаків. В середині 1942 року разом з ескадрильєю був переведений в Африканський корпус. 2 січня 1943 року був збитий, викинувся з парашутом і отримав тяжкі поранення. Після одужання в серпні 1943 року знову переведений на Східний фронт. Воював у складі штабної ескадрильї, а потім 3-ї авіагрупи своєї ескадри. Літав на Bf.109G6. 15 жовтня 1943 року збив 3 літаки, довівши свій рахунок до 100 перемог. З 15 травня 1944 року — командир 8-ї ескадрильї своєї ескадри. Вів бої у Східній Пруссії, зокрема проти авіаполку «Нормандія-Німан». 15 жовтня 1944 року збив 5 літаків супротивника і його результат перевищив 200 збитих машин. Найрезультативніший пілот 51-ї винищувальної ескадри. Останню перемогу здобув 17 жовтня 1944 року, в тому ж бою його Bf.109G-6 зіштовхнувся із землею і Гафнер загинув.

Всього за час бойових дій здійснив 795 бойових вильотів та збив 204 літаки, в тому числі 184 радянські.

Нагороди

• Нагрудний знак пілота
• Залізний хрест
  • 2 класу (6 липня 1941)
  • 1 класу (23 липня 1941)
• Почесний Кубок Люфтваффе (24 квітня 1942)
• Німецький хрест в золоті (22 травня 1942) — за 34 перемоги.
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (23 серпня 1942) — за 60 перемог.
  • дубове листя (№ 452; 11 квітня 1944) — за 134 перемоги.
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «700»

Примітки

1. TracesOfWar

   d:Track:Q98839586

Література

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• KUROWSKI, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., Atglen, United States, 1996.
• OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.