Антоній (Стаховський)

Митрополит Антоній (Андрій Георгієвич Стаховський; 1671 (1672), Ріпки Ріпчинська сотня Гетьманської України  — 27 березня 1740, Тобольськ)  — український релігійний діяч, латиномовний поет, автор панегіріка на честь Гетьмана України Іоанна Мазепи.

Святитель Антоній, митрополит Тобольський
Андрій Георгійович Стаховський
У миру:	Андрій Стаховський
У чернецтві:	Антоній
Народився	1671 (1672)  Україна Ріпки Чернігівська область Ріпки, Україна
Помер	27 березня 1740(1740-03-27) Тобольськ, Російська імперія
Поховання	Тобольськ
Шанується	у РПЦ
Канонізований	1984
У лику	святителів
День пам'яті	10 липня (за юліанським календарем) у день Собору сибірських святих
Праці	«Зерцало от Божественного Писания», «Сказание о Священном Писании»
Подвижництво	місіонерська діяльність у Сибіру
Медіафайли на Вікісховищі

Архієпископ Чернігівський РПЦ (безпатріаршої), префект Чернігівського колегіуму, митрополит Тобольський та всього Сибіру. Місіонер у Китаї та фіно-угорських країнах західного Сибіру.

1984  — причислений до лику святих Російської православної церкви у сонмі Собору сибірських святих.

Життєпис

Народився в сім'ї священика із шляхтичів. Орієнтовно 1693–1695 рр.. навчався у Київській духовній академії.^[1] Під час навчання прийняв чернечий постриг з іменем Антоній.^[2]

1699  — був скарбником Чернігівської єпархії.

1700  — намісник чернігівського Борисоглібського монастиря.

1701  — став проповідником Чернігівської єпархії.

1709  — зведений в сан архімандрита і став настоятелем Новгородського Сіверського Спасо-Преображенського монастиря.

Еміграція до Московії

20 вересня 1713 в Успенському соборі Московського кремля  — хіротонія в єпископа Чернігівського із зведенням в сан архієпископа.

7 грудня 1721 прибув до Тобольську. За 20 років перебування у Сибіру багато займався просвітницькою та місіонерською діяльністю серед корінних народів Югри — хантів та мансі. Місіонери скеровувалися Антонієм до Камчатки також до Китаю. Для проповіді християнства в Китаї 1725 при Вознесенському монастирі в Іркутську була відкрита російсько-монгольська школа.

У Тобольську розширив слов'яно-російську школу, ввів у ній викладання латинської мови, підняв загальний рівень освіти, збільшив термін навчання до шести років. У результаті учнів стало більше. До кінця його правління нараховувалося двісті шістдесят п'ять церков, чотирнадцять чоловічих та жіночих монастирів. При ньому вперше у Сибіру на Тагільському заводі для Софійського собору був відлитий великий дзвін на 1011 пудів.

Помер у віці біля 70-ти років. Похований у Софійському соборі Тобольську. Після нього залишилася обширна бібліотека, яку пізніше придбав для Тобольської семінарії митрополит Антоній (Нарожинськиий).

Твори

• «Зерцало от Божественного Писания» (1705), написано силабічними віршами. Складається із віршів присвячених Гетьману Мазепі.
• «Сказание о Священном Писании» (1705)

За вказівкою митрополита Антонія і під його керівництвом у 1716-му був зроблений переклад з латинської «Історії» Тита Лівія.

Примітки

1. (рос.) Антоний (Стаховский). Архів оригіналу за 28 жовтня 2007. Процитовано 31 березня 2015.
2. (рос.) Святитель Антоний, митрополит Тобольский. Архів оригіналу за 24 травня 2008. Процитовано 31 березня 2015.

Джерела та література

• Травкіна О. І. Стаховський Андрій [Архівовано 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 840. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Посилання

• (рос.) Антоний (Стаховский) [Архівовано 27 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• (рос.) Святитель Антоний, митрополит Тобольский [Архівовано 24 травня 2008 у Wayback Machine.]
• (рос.) Антоний Стаховский [Архівовано 27 квітня 2010 у Wayback Machine.]