Романізація (культурна)

Романіза́ція (англ. Romanization; від лат. Romanus, «римський»), або Латиніза́ція (англ. Latinization) — процес культурної асиміляції Стародавнім Римом підлеглих народів (італіків, кельтів, іберів, германців, даків, греків, берберів, фінікійців, юдеїв тощо). Тривала від VI ст. до н. е. до V ст. н. е., від часів постання Римської Республіки до падіння Римської імперії. Відбувалася у провінціях. Особливо інтенсивно проходила в Середземномор'ї (Італія, Іспанія, Галлія, Сицилія, Сардинія, Корсика, Балеарські острови), супроводжувалася запровадження на підлеглих територіях римських колоній та римського права, а з ним — римської культури: латини, звичаїв, побуту, техніки, мистецтва, архітектури тощо. З III століття важливим чинником романізації стало надання римського громадянства вільному населенню імперії, а з IV ст. — поширення християнства. Унаслідок романізації утворилася європейська універсальна культурна спільність, у межах якої постали держави романських та романізованих германських народів. У пізньоримській та італійській історіографії процес романізації сприймався як цивілізаційна місія Риму серед варварів.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Романізація.

Розширення Риму:

   Римська республіка

   Римська імперія

   Західна Римська імперія

   Східна Римська імперія

Історія

Процес романізації минав дуже швидко в Середземномор'ї (Італія, Іспанія, Прованс-Окситанія). У північніших і периферійних регіонах він був ускладнений через віддаленість, слабкий наплив колоністів з Італії та війни з сусідніми та/або автохтонними народами (кельти, германці, іллірійці). У низці місць романські мова і культура зникли під натиском інших народів (Паннонія, Іллірія, прирейнська Німеччина, країни Магрибу). Так, в античній Британії їм не вдалося закріпитися через германську навалу, хоча на півдні і південному сході Британії, де населення вже було знайоме з римськими товарами і способом життя, романізація була помітна, але так і не торкнулася широких прошарків населення. Тут було досить багато центрів міського типу, з'явилися римські вілли. В інших регіонах, особливо на півночі і сході, зберігалися кельтські звичаї і традиційна соціальна структура.

У III в. Британія переживала період відносного гараздування, а IV століття часто іменується як «золота доба Римської Британії». Однак незабаром вона стала об'єктом нової навали — з боку германських племен англів і саксів. Римська культура на півдні зникла, а на сході та півночі знову відродилися кельтські традиції, хоча класична латина продовжувала вживатися серед богословів і літописців^[1].

• 
  Римські колонії
• 
  Римський театр в Меріді
• 
  Римський акведук в Сеговії
• 
  Капітолій в Дуззі
• 
  Романські мови

Примітки

1. http://virlib.eunnet.net/books/ironage/part1/rom_britan.html Романізація Британії

Джерела

• Botermann, Helga. Wie aus Galliern Römer wurden. Leben im Römischen Reich. Stuttgart 2005, ISBN 3-608-94048-0.
• Krauße, Dirk. Das Phänomen Romanisierung. Antiker Vorläufer der Globalisierung? // Imperium Romanum. Roms Provinzen an Neckar, Rhein und Donau. Archäologisches Landesmuseum Baden-Württemberg, Esslingen 2005, ISBN 3-8062-1945-1 S.  56-62.
• Romanisierung und Imperium. Neue Forschungsansätze aus Ost und West zu Ausübung, Transformation und Akzeptanz von Herrschaft im Römischen Reich. Konstanz 2013, ISBN 978-3-86628-467-8.
• Schucany, Cathy. Aquae Helveticae. Zum Romanisierungsprozess am Beispiel des römischen Baden. Basel, 1996, ISBN 3-908006-19-8.
• Woolf, Greg. Becoming Roman. The Origins of Provincial Civilization in Gaul. Cambridge: Cambridge University Press, 1998 (Reprint 2003), ISBN 0-521-41445-8.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Романізація (культурна)