Анрі Жерве

Анрі Жерве (фр. Henri Gervex; 10 грудня 1852, Париж — 7 червня 1929, Париж) — французький історичний жанровий і портретний живописець, учень Бріссе, Фромантена і Кабанеля.

Анрі Жерве
фр. Henri Gervex
Народження	10 вересня 1852(1852-09-10)[1][2][…] або 10 грудня 1852(1852-12-10)[3]  Монмартр, Париж
Смерть	7 червня 1929(1929-06-07)[4][5][…] (76 років)
	XVII округ Парижа, Париж[4]
Поховання	Пер-Лашез[6] і Grave of Gervexd
Країна	Франція[7]
Жанр	портрет
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв
Вчитель	Pierre-Nicolas Brissetd, Александр Кабанель і Ежен Фромантен
Діяльність	художник, ілюстратор, pastellist
Роки творчості	1872[7] — 1929[7]
Відомі учні	Henry Gerbaultd, Georges Duboscd, Жак-Еміль Бланш, Емма Толл, Марта Тайнелл, Gunnar Gunnarsson Wennerbergd і Ida Törnströmd
Член	Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і Академія красних мистецтв Франції
Твори	Rolla[d], À la République françaised, Avant l'opérationd і Histoire du siècled
Учасник	Перша світова війна
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв, Палац витончених мистецтв[8], Fin-de-Siècle Museumd, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей витончених мистецтв Парижаd, Національний музей образотворчого мистецтва[9], Карнавале, Детройтський інститут мистецтв, Музей д'Орсе, Королівські музеї витончених мистецтв[10], Смітсонівський музей американського мистецтва[11], Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, La contemporaine, Реймський музей образотворчого мистецтваd і Музей образотворчих мистецтв (Бордо)
Нагороди
Анрі Жерве у Вікісховищі

Біографія

Анрі Жерве народився 10 грудня 1852 року у місті Парижі.

Вперше став відомий картинами міфологічного змісту, виконаними в дусі французького ідеалізму, наприклад, «Сатир, що грає з вакханкою» (Люксембурзька галерея, в Парижі) та «Діана та Ендіміон», а потім, приєднавшись до групи реалістів, став писати, крім портретів, також сцени паризького життя.

Сильний колорит, хизування широкого пензля і майстерна гра світловими ефектами є головними достоїнствами його творів, які, однак, можна іноді дорікнути в неглибокому змісті і розрахунку на занадто грубе пробудження емоцій у глядачя.

Головні з таких творів: «Анатомування трупа в лікарні» (1876), «Причастя в паризькій церкві пресвятої Трійці» (1877), «Ролла» (1878, на тему з поеми А. Мюссе), «Після балу» (1879), «Контора благодійної установи» (1883), «Засідання журі з мальовничого відділу паризького салону» (1885), «Перед операцією» (1887) та «У редакції газети La Republique française» (1891), зібрання портретів.