Анрі-П'єр Піку

Анрі́-П'єр Піку́ (фр. Henri-Pierre Picou, 27 лютого 1824, Нант — 17 липня 1895, там само) — французький живописець^[5][6]. Почавши з портретів і робіт на класичну тему, пізніше зайнявся живописом на алегоричні та міфологічні сюжети^[7].

Анрі-П'єр Піку
фр. Henri-Pierre Picou
Народження	27 лютого 1824(1824-02-27)[1][2][…] Нант, Метрополія Франції, Франція
Смерть	16 липня 1895(1895-07-16)[3] (71 рік)
	Нант, Метрополія Франції, Франція
Країна	Франція[1]
Жанр	історичний живопис, міфологічний живопис, алегорія[d] і релігійний живописd
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв
Діяльність	художник
Напрямок	Неогрек і символізм[4]
Вчитель	Шарль Глейр і Поль Деларош
Твори	The birth of Pindard, Good adventured і The Miraculous Draughtd
Роботи в колекції	Клівлендський музей мистецтв, Музей д'Орсе, Dahesh Museum of Artd, Нантський музей образотворчого мистецтва, Барджелло і Реннський музей образотворчого мистецтва
Нагороди	Римська премія (1853)
Анрі-П'єр Піку у Вікісховищі

Клеопатра й Антоній на річці Кідн — шедевр художника. Естамп 1891 з оригіналу 1848 року

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Піку.

Навчався у Поля Делароша і Шарля Глейра, вплив останнього помітний в творчості Піку. Разом з іншими учнями Делароша і Глейра — Гюставом Буланже, Жаном-Леоном Жеромом і Жаном-Луї Гамоном^[fr], Піку є одним зі засновників школи стилю неогрек в живопису. На відміну від своїх товаришів, що приділяли увагу переважно класичним і міфологічним сюжетам, Анрі-П'єр займався і монументальним живописом, малював фрески, у тому числі у церкві Святого Роха (Сен-Рош)^[8].

Перша виставка його картини відбулася в 1847 році в Паризькому салоні. Наступного року він був нагороджений медаллю ІІ ступеня за картину «Клеопатра й Антоній на річці Кідн» (Cléopâtre et Antoine sur le Cydnus), яку вважають шедевром художника.

Піку тримав майстерню на Бульварі Маджента. Він став одним з найвідоміших художників Франції і в 1853 році отримав другу Римську премію за полотно «Ісус виганяє торгівців з Храму» (Jésus chassant les vendeurs du Temple) і ще одну медаль другого ступеня на Салоні в 1857. Починаючи з 1847 року, виставки його робіт у Салоні відбуваються майже щорічно і тривають до 1893 року^[7]. Художня критика вважала Анрі-П'єра Піку найбільш модним художником Франції часів Другої імперії. Картини зберігаються в музеях Нанта, Ам'єна та інших міст Франції^[9].

Галерея

• 
  Ангел кохання (1884)
• 
  Молоді жінки в лазні (1879)
• 
  Морські німфи (1871)
• 
  Муза забавляється (La Muse s'amuse, 1881)
• 
  Біля джерела (1880)
• 
  Портрет Сефізи Піку (Céphise Picou), сестри художника (1846)
• 
  Чудесний улов (1850-ті роки)

Посилання

• Портал «Біографії»

Примітки

1. RKDartists

   d:Track:Q17299517
2. Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7

   d:Track:Q217595d:Track:Q24255573d:Track:Q1547776
3. http://www.archives.nantes.fr/PAGES/ENLIGNE/etat_civil/etat_civil.htm
4. RKDartists

   d:Track:Q17299517
5. Bryan, Michael (1904). Bryan's Dictionary of Painters and Engravers. Т. IV. London: The Macmillan Company. с. 115. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 15 липня 2016.
6. Artist name. Процитовано 26 червня 2010.^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
7. Vapereau, Gustave (1893). Dictionnaire universel des contemporains: contenant toutes les personnes notables de la France et des pays étrangers (фр.) (вид. Sixième). Paris: Librairie Hachette. с. 1249—1250.
8. ART / 4 / 2DAY. Архів оригіналу за 24 січня 2010. Процитовано 26 червня 2010.
9. Піку Анрі П'єр (Picou Henri Pierre), 1824—1895. Архів оригіналу за 25 травня 2018. Процитовано 15 липня 2016.