У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бартоло.
Христос по дорозі на Голгофу, 1415-20. Темпера по дереву, 55 x 49см. Fundación Colección Thyssen-Bornemisza, PedralbesКоронування БогоматеріМадонна смирення (переносний вівтар)
Він був єдиним з дев'яти дітей художника Бартоло ді Фреді, що вижив. Молодість він провів працюючи в майстерні свого батька, яка отримувала багато престижних замовлень, наприклад поліптих «Коронування Богоматері», який станом на 2010-і роки зберігається у Музеї релігійного мистецтва в Монтальчіно. Під час роботи на батька Андреа розробив власний стиль живопису.
Він також співпрацював з Лука ді Томме.
Він мав двох синів, що також були митцями— Джорджіо ді Андреа ді Бартоло (fl. 1409—1428) та Ансан ді Андреа ді Бартоло (fl. 1439—1480), який працював з Сано ді П'єтро над Книгою Хоралів для Сієнського собору. Він ймовірно був також наставником і самого Сано ді П'єтро.[3]
Творчість Андреа ді Бартоло була продовженням творчості його батька, який відповідно використовував традиції Сієни, розпочаті Дуччо та Сімоне Мартіні. У своїй майстерні він виконав багато робіт, з яких частина збереглася та перебуває у музеях світу. Як і Мартіні, він досить далеко подорожував для виконання робіт для покровителів, включно з Марке, Венето та Тревізо.
[4]
Gaudenz Freuler. Andrea di Bartolo, Fra Tommaso d'Antonio Caffarini, and Sienese Dominicans in Venice. The Art Bulletin Vol. 69, No. 4 (Dec., 1987), pp. 570—586
A history of painting in Italy, Umbria, Florence and Siena, from the second to the sixteenth century, Volume 3 by Joseph Archer Crowe, Giovanni Battista Cavalcaselle 2001 ISBN 0-543-97422-7 page 137
