Андреа Ґраціозі

Андреа Ґраціозі (італ. Andrea Graziosi; нар. 19 січня 1954, Рим) — італійський історик. Входить до складу наукової ради Українського історичного журналу.

Андреа Ґраціозі
Andrea Graziosi
Народився	19 січня 1954(1954-01-19) (71 рік) Рим, Італія
Країна	Італія
Національність	італієць
Діяльність	історик, економіст, викладач університету, sovietologist
Alma mater	Неапольський університет імені Фрідріха II
Галузь	історія, економіка
Заклад	Неапольський університет імені Фрідріха II Вища школа соціальних наук Гарвардський університет
Вчене звання	професор
Членство	Italian Society for the Study of Modern and Contemporary Historyd
Відомий завдяки:	дослідженням соціально-політичної історії Східної Європи
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Висловлювання у Вікіцитатах  Андреа Ґраціозі у Вікісховищі

Життєпис

Закінчив економічний факультет Неапольського університету. Професор історії Неапольського університету імені Фрідріха II. Працював також в університетах Пітсбурга, Пенсильванії, Вашингтона, Гарварда, Москви, Берліна. Співпрацює з такими науковими організаціями: Італійська асоціація з вивчення сучасної історії, Італійська асоціація з вивчення України, Американська історична асоціація тощо. З 2007 року — президент Італійського товариства вивчення сучасної історії.

Національний музей «Меморіал жертв Голодомору». Пам'ятна плита ^[1]

Досліджує історію України, СРСР, Росії та Східної Європи. Закінчив з відзнакою Неапольський університет в 1977 році за спеціальністю «економіка». У 2007—2011 роках — президент Італійського товариства вивчення сучасної історії. Співредактор результатів міжнародної конференції «Великий голод в Україні: Голодомор та його наслідки, 1933 до сьогодні».

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, який отримав «за вагомий особистий внесок у дослідження голодоморів в Україні, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання Голодомору 1932—1933 рр. актом геноциду українського народу, активну громадську діяльність щодо вшанування жертв трагедії».

Після початку повномасштабної війни Росії проти України ^[2]

У 2023 році побачила світ нова книга "Україна і Путін: між історією та ідеологією" (не перекладена українською), у якій автор дає відповоді на низку питань. Чому Путін думав, що зможе завоювати Україну за кілька днів за згоди росіян, а також місцевого населення? Що означає «денацифікація»? Щоб пояснити цю трагедію, яка змінює світ, необхідно повернутися до деяких важливих уривків з історії 20-го століття до та після 1991 року. Складна історія, яка починається від відносин України з радянською владою Леніна та переходить до Голодомор, страшний сталінський голод, що забрав понад чотири мільйони жертв в Україні в 32-33 роках. Це історія, яка триває з Другої світової війни та нацистської окупації та продовжується з розпадом СРСР і потрясіннями 1990-х років. За цим послідував авторитарний поворот Путіна, заснований на консенсусі ідеології влади, що сягає корінням в російську історію та поділяється правлячим класом, який сформувався між занепадом Радянського Союзу та відновленням державної влади. Ідеологія, яка спонукає Путіна зневажати розкішний і корумпований Захід, який переживає економічний і демографічний спад, і яка змушує його думати, що настав час відновити роль Росії як великої світової держави.