Анджапарідзе Веріко Івліанівна

Веріко́ Івліа́нівна Анджапарі́дзе (груз. ვერიკო ანჯაფარიძე; 23 вересня (6 жовтня) 1897(18971006) — 1987) — грузинська акторка театру і кіно, театральна режисерка та педагогиня. Відома ролями у побутових драмах, фільмах про традиції та звичаї грузинського народу. Народна артистка СРСР (з 1950).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Анджапарідзе.

Анджапарідзе Веріко Івліанівна
груз. ვერიკო ანჯაფარიძე
Зображення
Ім'я при народженні	груз. ვერიკო ანჯაფარიძე
Народилася	23 вересня (5 жовтня) 1897 Кутаїсі, Російська імперія
Померла	31 січня 1987(1987-01-31) (89 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Мтацмінда
Громадянство	Російська імперія  Грузинська Демократична Республіка  СРСР
Діяльність	акторка, кіноакторка, театральна режисерка, театральний педагог
Заклад	Грузинський державний академічний театр імені Шота Руставелі
Роки діяльності	з 1918
Партія	КПРС
У шлюбі з	Чіаурелі Михайло Едишерович
Діти	Софіко Чіаурелі і Otar Chiaurelid
IMDb	nm0027911
Нагороди та премії
народний артист Грузинської РСР (1943) Державна премія Грузинської РСР імені Шота Руставеліd (1979) Kote Marjanishvili Prized (1975) Почесний громадянин Тбілісі[d] (1980)
Анджапарідзе Веріко Івліанівна у Вікісховищі

Сценічна діяльність

Сценічну діяльність почала 1920.

З 1928 працювала в Кутаїському театрі (тепер театр імені Марджанішвілі в Тбілісі).

Яскраве трагедійне обдаровання Анджапарідзе особливо розкрилося в ролях Юдити («Урієль Акоста» Гуцкова), Офелії і Клеопатри («Гамлет», «Антоній і Клеопатра» Шекспіра).

З 1923 знімається в кіно («Георгій Саакадзе» та ін.).

Відзнаки і нагороди

• Сталінська премія — 1943, 1946, 1952.
• Почесна громадянка Тбілісі (1980).^[1]

Фільмографія

• 1929 — «Трубка комунара» — тітка Луїза
• 1937 — «Арсен» — Манана
• 1941 — «Каджана»
• 1942 — «Георгій Саакадзе» — Русудан Саакадзе
• 1948 — «Кето і Коте» — друга принцеса
• 1949 — «Падіння Берліна» — мати Ганса
• 1949 — «Щаслива зустріч» — Ніно
• 1953 — «Великий воїн Албанії Скандербег» — Дафіна
• 1958 — «Мамелюк» — Родамі
• 1958 — «Отарова вдова» — Отарова вдова
• 1959 — «Чи можна його пробачити?» — Мама
• 1960 — «Перервана пісня» — Маріам
• 1966 — «Зустріч з минулим» — Пелагея
• 1972 — «Старі зурначі» — Бабале
• 1984 — «Покаяння» — мандрівниця

Примітки

1. Гордость нашего города // Мерія Тбілісі(рос.)

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.