Анатолія

Анато́лія (грец. Aνατολή — «схід сонця») — історична назва внутрішніх районів Малої Азії, а часом і всього півострова. Тепер Анатолією називається азійська частина Туреччини. Місцевість переважно складається з гірського рельєфу.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Анатолія (значення).

Анатолія
Анатолія в сучасних межах Туреччини
Площа	756 000 км²
Країна	Туреччина
Регіон	Західна Азія
Анатолія у Вікісховищі

Походження назви

Назва походить з грецької мови й означає «схід сонця», або просто Схід. Ця назва з'явилася близько 3 000 років тому. Давні римляни називали її — «Близький Схід».

Клімат

Туреччина — країна переважно гірська. У зв'язку з цим клімат країни носить в середньому гірський характер і риси континентального клімату. Літо у внутрішніх континентальних районах Туреччини повсюдно спекотне та посушливе, зими сніжні та холодні. На Егейському та Середземному морі клімат середземноморський, з більш м'якою зимою, стійкий сніговий покрив не утворюється. На Чорному морі клімат помірно-морський з характерними для нього теплим літом та прохолодною зимою. Середня температура взимку (у січні) становить приблизно +5 °C, влітку (у липні) – близько +23 °C. Опадів випадає до 1000-2500 мм на рік. Влітку середньодобова температура може перевищити 30 і (зрідка) 35 ° C, а спека може перевищити +40 ° C, але це буває порівняно рідко на південному узбережжі Туреччини. На південному сході Туреччини клімат має риси тропічного безлюдного, і вологість низька, на відміну від високої вологості на березі Чорного моря.

Історія

Територія Анатолії в різні історичні періоди входила (повністю або в значній частині) до складу різних держав: Хеттське царство, Лідійське царство, Мідія, держава Ахеменідів, держава Олександра Македонського, держава Селевкидів, Понтійське царство, Пергам, Стародавній Рим, Візантія, Конійський султанат та інші.

Див. також

• Орієнт
• Центральна Анатолія
• Східна Анатолія
• Південно-Східна Анатолія
• Анатолійці

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.