Анатолій Ставицький

Августин Ставицький (чернече ім'я Анатолій; близько 1748 — 28 лютого 1828, Новоєрусалимський монастир) — український церковний діяч; ректор Костромської духовної семінарії, Новгородської духовної семінарії; архімандрит Юр'єва Новгородського монастиря. Вихованець та викладач Київської духовної академії.

Архімандрит Анатолій Августин Ставицький
Ректор Новгородської духовної семінарії
6 лютого 1820 — 21 серпня 1822
Церква:	Православна церква
Попередник:	Амвросій (Орнатський)
Наступник:	Ігнатій (Семенов)
Настоятель Юр'євого монастиря
6 лютого 1820 — 21 серпня 1822
Церква:	Православна церква
Попередник:	Дамаскін (Русин)
Наступник:	Фотій (Спаський)
Настоятель Авраамієвого Богоявленського монастиря
1 листопада 1808 — 6 лютого 1820
Церква:	Православна церква
Попередник:	Іоасаф (Сретенський)
Наступник:	Неофіт (Дукачев-Платонов)
Настоятель Борисоглібського на Усті Монастиря
1802 — 1 листопада 1808
Церква:	Православна церква
Попередник:	Євгеній (Варгасов)
Ректор Костромської духовної семінарії
1801 — 1802
Церква:	Православна церква
Народження:	близько 1748
Смерть:	28 грудня 1828 Московська область
Похоронений:	Новоєрусалимський монастир
Прийняття священичого сану:	1782
Прийняття монашества:	1782

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ставицький.

Біографія

Августин Ставицький народився близько 1748 на території Чернігівської єпархії.

Навчався в чернігівських училищах, потім у Києво-Могилянській академії, потім у Польщі — в Уманському василіянському училищі, в Словаччині — в Пресбургу.

Після повернення до України 1782 постригся в чернецтво з ім'ям Анатолій, висвячений у сан ієромонаха і призначений учителем і префектом в Київську академію.

У 1786 році викликався в Смоленську семінарію, але через рік повернувся в академію.

З 1789 року — професор богослов'я Київської духовної академії.

У 1793 році був у Польщі при військах на посаді головного полкового священика, але після повернення звідти продовжував службу в академії.

У 1795 році зроблено начальником києво-печерської лаврської друкарні, в 1798 році зарахований до соборних ієромонахів Лаври і 1800 призначений присутнім в київській дикастерії.

Еміграція до Московії

1801 зведений у сан архімандрита Паїсина Галицького монастиря Костромської єпархії, і призначений ректором Костромської духовної семінарії, присутнім в консисторії, благочинним найближчих монастирів і цензором проповідей.

Всі ці обов'язки покладені були на нього і в Ярославській єпархії, куди він переведений 1802 і де жив до 1820 спочатку настоятелем Борисоглібського на Усті монастиря, а з 1 листопада 1808 — Ростовського Богоявленського.

Тільки при переході 6 лютого 1820 в Новгородську єпархію, коли Анатолій був призначений настоятелем Юр'єва монастиря і ректором Новгородської духовної семінарії, він, через похилий вік, залишив духовно-училищну службу і 21 серпня 1822 пішов на спочинок до Хутинського монастиря.

17 грудня 1824 переселився у Воскресенський (Новий Єрусалим) монастир, де 28 лютого 1828 помер.