Іллічевський Анатолій Хомич

Анато́лій Хоми́ч Ілліче́вський (нар. 1 (13) червня 1913(19130613), Верхньодніпровськ — 1 грудня 1992, Київ) — український літературознавець, бібліограф, перекладач, поліглот. Доктор філологічних наук, професор.

Анатолій Хомич Іллічевський
Народився	13 червня 1913(1913-06-13) Верхньодніпровськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	1 грудня 1992(1992-12-01) (79 років) Київ, Україна
Країна	Російська імперія →  СРСР →  Україна
Діяльність	перекладач
Alma mater	Київський університет
Галузь	український бібліограф, літературознавець, перекладач, поліглот
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор філологічних наук
Відомі учні	Житник Володимир Костянтинович
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «Ветеран праці» Медаль «За оборону Києва»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іллічевський.

З життєпису

Учасник німецько-радянської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки, медаллю «За відвагу», орденом «Верошілаг» (Червона зірка) Угорської Народної республіки, медаллю Ветеран праці^[1].

У шкільні та студентські роки займався спортом, мав другий розряд зі гімнастики та альпінізму. У 1941 закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка, вступив до аспірантури та пішов добровольцем на фронт. На війні служив у розвід роті та перекладачем у розвід відділі штабу Шостої парашутно-десантної дивізії, опанував угорську мову.

З 1946 працював викладачем, доцентом кафедри зарубіжної літератури Київського університету ім. Т. Шевченка. У 1949 р. захистив кандидатську дисертацію на тему "Бокаччо на шляху до "Декамерона". З 1972 — доктор філологічних наук, професор. Досліджував історію літератури Західної Європи та Латинської Америки.

Чимало спільно працював над перекладами з Олександром Чукавіним.

Серед його вихованців — перекладач Володимир Житник^[2].

Могила Анатолія Іллічевського, Байкове кладовище

Дружина — мовознавиця, доцент Київського університету ім. Т. Шевченка Ольга Бурмістренко (1918—2004).

Помер 1 грудня 1992 року. Похований разом з дружиною та сином у колумбарії Байкового кладовища (ділянка № 5, нижня тераса, 50°24′59.38″ пн. ш. 30°30′10.30″ сх. д.).

Науковий доробок

Серед його перекладів з італійської:

• «Метелло» Васко Пратоліні, Державне видавництво художньої літератури, 1960 (також автор передмови й приміток);
• «Пригоди Цибуліно. Повість-казка», Джанні Родарі, Державне видавництво дитячої літератури УРСР, 1961;
• «Спартак» Рафаелло Джованьйолі, «Молодь», 1974,
• окремі новели Дж. Боккаччо (опубліковані разом зі статтею «Новели молодого Джованні Бокаччо» в журналі «Всесвіт», 1988, № 10)^[3].

Написав дослідження:

• про «Йоганнеса Бехера» — 1953,
• «Ленін в художній літературі Заходу» — 1969,
• про поета Вітторіо Альф'єрі (в Українській Радянській Енциклопедії).

Написав статті про творчість Дж. Голсуорсі, Е. Хемінгуея, Б. Шоу, Ю. Фучіка.

Примітки

1. Биография [Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.] // Энциклопедия КНУ им. Т. Шевченко
2. Якщо Росія хоче забрати Крим, нехай віддає нам Білгородську область. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 27 червня 2015.
3. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.