Loading AI tools
категорія проєкту Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Анатолійський леопард (Panthera pardus tulliana) — підвид леопарда, що мешкає на Іранському нагір'ї та прилеглих територіях, що охоплюють Туреччину, Кавказ, Азербайджан, Грузію, Вірменію, Ірак, Іран, Туркменістан, Афганістан і, можливо, Пакистан[2]. З 2016 року він занесений до Червоного списку МСОП як вид, що перебуває під загрозою зникнення, оскільки дика популяція, за оцінками, налічує менше ніж 1000 дорослих особин[2][3].
| Анатолійський леопард | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
| Родина: | Котові (Felidae) |
| Підродина: | Пантерові (Pantherinae) |
| Рід: | Пантера (Panthera) |
| Вид: | |
| Підвид: | Анатолійський леопард (P. p. tulliana) |
| Триноміальна назва | |
| Panthera pardus tulliana (Valenciennes, 1856) | |
 | |
| Поширення P. p. tulliana, 2016 р. | |
| Синоніми | |
| |
 Вікісховище: Panthera pardus tulliana | |
Також відомий як перський леопард, кавказький леопард, белуджистанський леопард та малоазійський леопард[4].
Хутро P. p. tulliana сірувате, злегка рудувате, з великими розетками на боках і спині, меншими на плечах і гомілках, а також плямами на голові та шиї[5]. Він варіює за забарвленням; в Ірані зустрічаються як світліші, так і темніші особини[6]. Середня довжина тіла — 158 см, череп — 192 мм, хвіст — 94 см[7]. Він важить до 60 кг[8].
Біометричні дані, зібрані у 25 осіб жіночої та чоловічої статі в різних провінціях Ірану, вказують на те, що середня довжина тіла становить 259 см. Молодий самець з північного Ірану важив 64 кг[9].
На Великому Кавказі середовищем існування P. p. tulliana є субальпійські луки, широколистяні та змішані ліси помірного клімату і пересічені ущелини на висоті від 600 до 3800 м; а на Малому Кавказі та в Ірані — кам'янисті схили, гірські степи та негусті ялівцеві ліси. Він уникає районів з тривалим сніговим покривом і територій поблизу міської забудови[10].
У північній Анатолії зоологи знайшли сліди леопардів у верхній лісовій та альпійській зонах Понтійських гір під час досліджень, проведених між 1993 і 2002 роками[11]. Його присутність у Понтійських горах була поставлена під сумнів у 2016 році через брак доказів[12]. На фотографії з фотопастки, зробленій у провінції Трабзон у регіоні Чорного моря у вересні 2013 року, було зафіксовано леопарда. Вважається, що його улюбленим середовищем існування є розріджені лісові масиви, за якими йдуть скелясті ділянки, сільськогосподарські та пасовищні угіддя, а також прибережні зони[13]. На південному сході Туреччини його присутність була зафіксована в районі Чинар провінції Діярбакир і в провінції Бітліс[14][15]. У 2018 і 2019 роках він був сфотографований на північних схилах гори Куді в провінції Ширнак, і це може слугувати його коридором для пересування між Туреччиною та Іраком[16]. У прибережному національному парку Бейдаглари двох леопардів було зафіксовано на 58 відео- та фотознімках у період з серпня 2019 року по травень 2023 року[17].
На Кавказі леопардів бачили в районі Тбілісі та в провінції Шида-Картлі в Грузії, де вони живуть переважно в густих лісах. Кілька особин були помічені на низинних рівнинах регіону Кахетії у 2004 році[18]. Сліди леопарда також були знайдені у двох населених пунктах у Тушеті, у верхів'ях річок Андійське Койсу та Асса, що межують з Дагестаном[19]. Вважається, що леопарди час від часу переміщуються через Грузію з Росії, але натуралісти сподіваються, що вони можуть оселитися в Грузії в майбутньому, якщо будуть добре захищені в обох країнах[20].
З жовтня 2000 року по липень 2002 року сліди 10 леопардів були знайдені на площі 780 км² у пересіченій скелястій місцевості Хосровського державного заповідника на південно-західних схилах гір Ґегам[21][22]. Під час досліджень у 2013—2014 роках фотопастки зафіксували леопардів у 24 місцях на півдні Вірменії, з яких 14 — у Зангезурських горах[23]. Цей транскордонний гірський хребет є важливим місцем розмноження леопардів на Малому Кавказі[24].
У березні 2007 р. і в жовтні 2012 р. особина була сфотографована фотопасткою в Гірканському національному парку[25], а потім ще у п'яти місцях за період 2013—2014 рр.[23]. Ця природоохоронна територія на південному сході Азербайджану знаходиться в горах Талиш, які межують з горами Ельбурс в Ірані. Перший перехід самця леопарда з Національного парку Гіркан до Ірану був задокументований у лютому 2014 року. Він був убитий на Чубарському нагір'ї на північному заході іранської провінції Ґілян місцевим мисливцем. Цей випадок свідчить про те, що Талишські гори є важливим коридором для транскордонного переміщення леопардів[26]. У вересні 2012 року перша самка леопарда була сфотографована в Національному парку Зангезур неподалік від кордону з Іраном[27]. Під час досліджень у 2013—2014 роках фотопастки зафіксували леопардів у семи місцях у Зангезурському національного парку, в тому числі двох різних самок і одного самця. Всі місця фотофіксації були розташовані неподалік від кордону з Іраном[23]. П'ятеро дитинчат були задокументовані у двох місцях на Малому Кавказі та в Талишських горах[28]. З липня 2014 року по червень 2018 року чотири леопарди були виявлені в Талишських горах і 11 — у транскордонному регіоні Нахічевані та південній Вірменії[29].
Іран вважається оплотом леопардів в регіоні. Вони більш численні у північній, ніж у південній частині країни[6], і у 2010-х роках були зафіксовані у 74 з 204 природоохоронних територій[30]. Каспійсько-гірканські змішані ліси вздовж гір Ельбрус є одним з найважливіших середовищ існування леопарда в країні. Більшість леопардів були зареєстровані в ареалах з температурою від 13 до 18 °C, максимум 20 днів крижаного покриву на рік і річною кількістю опадів понад 200 мм. Заповідна зона Центрального Ельбурса, що охоплює понад 3500 км², є одним з найбільших заповідників у країні, де мешкають леопарди[31]. Докази розмноження леопардів були задокументовані в шести населених пунктах на природоохоронних територіях в іранській частині Малого Кавказу[24]. У Національному парку Баму в провінції Фарс дослідження, проведені з осені 2007 р. до весни 2008 р., виявили сім особин на території площею 321,12 км²[32]. На північному сході Ірану під час дослідження, яке проводилося з 2005 по 2008 рік у національному парку Саріголь, було виявлено чотири сім'ї леопардів з двома левенятами в кожній. Самця леопарда сфотографували в січні 2008 року, коли він розбризкував сечу на дерево барбариса; його фотографували ще кілька разів до середини лютого 2008 року в тій самій місцевості[33]. Влітку 2016 року дослідження з використанням фотопасток задокументували присутність 52 леопардів у національних парках Сариголь, Салук і Тандооре. Серед них 10 дитинчат у семи сім'ях, що свідчить про те, що гори Копетдаг і Аладаг є важливими притулками для леопардів у регіоні[34]. У 2020 році леопардів також фотографували на заповідній території в Сефід-Кух, Керманшах[35]. Між вереснем 2014 року і серпнем 2016 року два леопарди з радіопередавачами перемістилися з іранського регіону Копетдаг до Туркменістану, що свідчить про взаємозв'язок популяцій леопардів у цих двох країнах[36].
Леопардів періодично спостерігали на півночі Іраку[37]. У жовтні 2011 і січні 2012 року леопарда вдалося зафільмувати за допомогою фотопастки на горі Джажна в лісостепу Загроських гір у Курдистані[38]. Між 2001 і 2014 роками в цьому регіоні місцеві жителі вбили щонайменше дев'ять леопардів[14]. У 2020 році леопарда зафіксували в горах провінції Сулейманія на північному сході країни[39].
Одна особина була зафіксована фотопасткою в афганській провінції Баміан у 2011 році[40].
Леопарди були зафіксовані фотопастками в Бадхизькому природному заповіднику на південному заході країни[41]. У 2017 році молодий самець леопарда з іранського національного парку Тандоорех мігрував до Туркменістану й оселився там[42].
У Казахстані леопард був вперше зареєстрований у 2000 році в Жамбильській області[43]. У 2007 і 2015 роках двох леопардів було вбито в Мангистауській області на заході країни. У період з вересня по грудень 2018 року фотопастки зафіксували леопарда на скелі в Устюртському природному заповіднику[44].
Felis tulliana — наукова назва, запропонована Ашилєм Валенсьєном у 1856 році, який описав шкуру і череп леопарда, вбитого поблизу Смірни, на заході Туреччини[5]. У 19—20 століттях кілька натуралістів описали зоологічні зразки леопарда з Близького Сходу:
У 19—20 століттях анатолійський леопард вважався окремим підвидом леопарда, який зустрічався лише на заході Туреччини. Зразки леопарда, наявні в колекціях зоологічних музеїв, суттєво не відрізняються за розмірами та формою черепа. Тому підвидові назви tulliana, ciscaucasica та saxicolor наразі вважаються синонімами[50][51].
Аналіз зразків леопардів з Афганістану показав, що вони належать до P. p. saxicolor, але на сході Афганістану змішуються з індійським леопардом (P. p. fusca)[52]. У 2017 році популяція перського леопарда була об'єднана в P. p. tulliana, що є найдавнішою доступною назвою підвиду леопарда в Західній Азії[2].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
