Аморі VI де Монфор

Аморі VI де Монфор (фр. Amaury VI de Montfort; 1195—1241) — граф Тулузи у 1218—1224 роках (як Аморі I), сеньйор Монфор (як Аморі IV).

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Аморі.

Аморі VI де Монфор фр. Amaury VI de Montfort
граф Тулузи
Попередник:	Симон де Монфор
Наступник:	Райммунд VII
Народження:	1192[1]
Смерть:	1241[1][2] Отранто, Провінція Лечче, Апулія, Італія
Поховання:	собор Святого Петра і Prieuré de Haute-Bruyèred
Країна:	Франція
Релігія:	католицтво
Рід:	Монфор-л'Амориd
Батько:	Симон IV де Монфор[2]
Мати:	Аліса де Монморансі[2]
Шлюб:	Beatrice of Viennoisd
Діти:	Jan I. z Montfortud, Adèle de Montfortd[2], Marguerite of Montfortd і Laure de Montfortd
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Походив з невеликого лицарського роду на півночі Франції. Старший син Симона де Монфор та Аліси де Монморансі. Народився у родинному замку Монфор-л'Аморі. У 1209 році разом з батьком рушив у хрестовий похід проти катарів Лангедоку. Протягом 1209—1212 років брав участь у більшості облог лангедокських міст. У 1213 році звитяжив у битві при Мюре, де хрестоносці здолали об'єднані війська Арагону з його васалами, та Тулузи. 1214 року пошлюбив доньку дофіна В'єнського.

У 1216 році почалося велике повстання в Лангедоку проти північнофранцузьких загарбників. 1217 року було втрачено Тулузу. 1218 року загинув батько Аморі. Тоді ж Аморі де Монфора папські легати оголосили новим графом Тулузи. Його підтримав французький король Філіпп II Август, який надав суттєву військову допомогу. Втім протягом 1219 року Аморі I зазнав низки поразок (насамперед у битві при Базьєж), втративши фактично більшість із загарбаного.

Подальша боротьба викликала значні фінансові збитки. До того ж зменшилася кількість охочих брати участь у поході до Лангедоку. При цьому допомога французького короля також не сприяла успіхам. 1220 року загинув брат Аморі I — Гі, граф Біггор. 1221 року зазнав чергової поразки у битві при Кастальнодері. Зрештою, опинившись в скруті, втративши потужну фортецю Каркассон, 1224 року Аморі де Монфор поступився новому французькому королю Людовику VIII правами на Тулузьке графство, яким він фактично вже майже не володів. Натомість отримав грошову компенсацію і титул графа Монфор.

У 1225 року прибув до Буржа, звідки король Людовик VIII розпочав новий хрестовий похід проти Лангедоку. Аморі де Монфор брав участь в облозі Авіньйону, який було захоплено 1226 року. Слідом за цим був учасником захоплення міст Нарбон, Монпельє і Каркассон.

1230 року призначається конетаблем Франції, успадкувавши його від вуйка Матьє II де Монморансі. 1238 року приєднався до Хрестового походу баронів на чолі із Теобальдом I, королем Наварри. 1239 року разом з іншими прибув до міста Аскалон у Палестині. Тут зазнав нищівної поразки, потрапив у полон, звідки його доправлено до Каїра. В полоні Аморі де Монфор перебував до 1241 року, поки його не було викуплено. Під час повернення на батьківщину помер у м. Отранто (Південна Італія).

Родина

Дружина — Беатріс, донька Гіга VI. дофіна В'єнського.

Діти:

• Жан (д/н—1249), граф Монфор
• Лаура (д/н—1270), дружина Фердинанда II де Омаля
• Маргарет (д/н), дружина Жана III, графа Суассона
• Аделаїда (1220—1280), дружина Симона де Несле
• Пернелла (д/н—1275), абатиса монастиря Порт-Рояль

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Pas L. v. Genealogics — 2003.

   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326

Джерела

• Georges Bordonove, La Tragédie Cathare, Paris, Pygmalion — Gérard Watelet, coll. " Les Grandes Heures de l'Histoire de France ", 1991, 462 p. (ISBN 2-85704-359-7)