Remove ads
французький фільм 2001 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Амелі́» (фр. Le Fabuleux Destin d’Amélie Poulain, «Казкова доля Амелі Пулен») — романтична кінокомедія 2001 року французького кінорежисера Жана-П'єра Жене з Одрі Тоту у головній ролі. Фільм вирізнявся новітнім для свого часу творчим використанням комп'ютерної графіки та цифрової обробки зображення і змальовував дещо ідеалізовану картину паризького життя на Монмартрі. Стрічка завоювала премії «Сезар», «BAFTA», її номінували на «Оскар».
«Амелі» | |
---|---|
Le Fabuleux destin d'Amélie Poulain | |
Жанр | Комедія Мелодрама Драма |
Режисер | Жан-П'єр Жене |
Продюсери | Гельмут Брюер Жан-Марк Дешам Арне Міркамп ван Ембден Клоді Оссар |
Сценарист | Гійом Лоран Жан-П'єр Жене |
Оповідач | Андре Дюссольє |
У головних ролях | Одрі Тоту Матьє Кассовіц Руфус Лорелла Кравотта Серж Мерлін Жамель Деббуз Клотільда Моллет Клер Мор'е Ізабелль Нанті Домінік Пінон |
Оператор | Бруно Дельбоннель |
Композитор | Ян Тірсен |
Художник | Aline Bonettod[1] |
Кінокомпанія | UGC, Miramax |
Дистриб'ютор | MOKÉPd і Disney+ |
Тривалість | 122 хв. |
Мова | французька |
Країна | Німеччина Франція |
Рік | 2001 |
Кошторис | $13 000 000 |
Касові збори | $173.9 million[2] |
IMDb | ID 0211915 |
www.die-fabelhafte-welt-der-amelie.de | |
Амелі у Вікісховищі |
На 1 березня 2024 року фільм займав 109-у позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.
Дитячі роки Амелі проходять у вигаданому світі і самотності. Її відлюдкуватий батько діагностував у неї ваду серця (він приділяв їй замало часу, тому під час проведення щомісячних медичних обстежень Амелі дуже хвилювалася), і дівчині довелося навчатись вдома, втративши можливість знайти друзів. Мати Амелі трагічно загинула, коли на неї з верхівки собору Нотр-Дама звалилася туристка-самогубця з Канади. Батько у садку сім'ї Пулен спорудив мініатюрний мавзолей для праху загиблої, де панував іграшковий, казковий світ.
Подорослішавши, Амелі покидає батьківський дім, працює у кафе «Два вітряки» на Монмартрі, а її секс з чоловіками «виявляється непереконливим».
Амелі досить винахідлива і вміє знаходити задоволення в маленьких повсякденних радощах: опускати руку в мішок з квасолею, надламувати чайною ложечкою скоринку крем-брюле, пускати «млинці» каналом Сен-Мартен.
Але ввечері 30 серпня її розмірене життя змінюється: випадково Амелі знаходить у своїй кімнаті схованку з олов'яним солдатиком, скляними кульками та іншими дитячими скарбами, які належали невідомому хлопчику, що був колись у її квартирі, а тепер п'ятдесятирічний. Амелі вирішує передати знахідку власникові, і якщо вдалий задум збудить у ній які-небудь почуття, то вона займеться турботою про щастя інших людей; якщо ж ні — тим гірше… У нашому світі така мета життя здасться дивною… Але не у світі Амелі.
Амелі знаходить власника схованки, заворожено чекає його реакції. Сидячи за стійкою бару в кафе, вона чує його слова, що він щасливий отримати таку звісточку з дитинства. Вирішено! Відтепер Амелі буде втручатися в життя інших людей. Вона допомагає працівниці і відвідувачу «Двох Млинів» знайти взаємне кохання, повертає душевний спокій сусідці, підробивши лист від її покійного чоловіка. Також влаштовує таємну навколосвітню «подорож» для батька, який мріяв подорожувати, але не робив цього: Амелі просить знайому стюардесу фотографувати гнома в різних містах на тлі визначних пам'яток і відсилає фотографії батькові.
Зав'язка починається, коли, спізнившись на потяг, Амелі залишається ночувати у метро, а вранці помічає хлопця, що вигрібає сміття під однією з фотокабінок. Побачивши її, чоловік полохається, а потім біжить за кимось. Дорогою він губить альбом, який Амелі підбирає. В альбомі вклеєні розірвані фотографії однієї й тієї ж людини. У нього ніби мертве обличчя… Без емоцій… Неживий… Цими думками Амелі ділиться зі Скляною Людиною, одним із мешканців її будинку. Разом вони вирішують розгадати таємницю: що за людину зображено на дивних фотографіях?
Як виявилося, Ніно, хлопця, що загубив альбом з фотографіями, хвилює те ж питання. Амелі вдається розгадати таємницю, і вона підкидає Ніно підказки-загадки: свою фотографію в масці Зорро, стрілки на асфальті, шаради. У результаті вони приводять його просто до тієї таємничої неживої людини, яку зображено на фотографіях. А він виявляється звичайним майстром, що лагодить фотокабіни, а ці фото — пробні знімки, перевірка.
Ніно та Амелі нарешті зустрічаються, знаючи, хто з них хто. І виявляється, що вони створені одне для одного. Таким чином, допомагаючи іншим, Амелі допомогла і самій собі.
Саундтрек до фільму випустили 2001 року на лейблі Virgin Records. Французький композитор-мультиінструменталіст Ян Тірсен написав 22 з 24 композицій альбому. Amélie очолив французький чарт, а також посів друге місце в чарті Billboard Top World Music Albums[3].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.