Амадей (фільм)

«Амадей» (англ. Amadeus) — американський фільм 1984 року режисера Мілоша Формана, адаптація однойменної п'єси Пітера Шеффера.

Амадей
Amadeus
Жанр	Історична драма
Режисер	Мілош Форман
Продюсер	Сол Зенц
Сценарист	Пітер Шеффер
На основі	п'єси «Амадей» Пітера Шеффера
У головних ролях	Фарід Мюррей Абрахам Том Галс Елізабет Беррідж Джеффрі Джонс
Оператор	Мирослав Ондржичек
Композитор	Вольфганг Амадей Моцарт і Антоніо Сальєрі
Музика	Антоніо Сальєрі, Моцарт
Кінокомпанія	The Saul Zaentz Company
Дистриб'ютор	Orion Pictures і Netflix
Тривалість	161 хв.[1]
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1984
Дата виходу	6 вересні 1984
Кошторис	18 млн $[2]
Касові збори	Північна Америка: 52 млн $[2]
IMDb	ID 0086879

Стрічка стала лауреатом 40 нагород, серед яких 8 премій Американської академії, 4 премії БАФТА, 4 нагороди Золотого глобуса та премія Гільдії режисерів Америки. У 1998 році Американський інститут кіномистецтва помістив «Амадея» на 53 позицію у списку 100 найкращих американських фільмів. На 1 березня 2024 року фільм займав 76-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Український переклад зробила студія Цікава ідея на замовлення Гуртом.^[3].

Сюжет

«Моцарт останніх днів життя» Германа фон Каульбаха. 1873 р.

Фільм починається зі сцени у божевільні, де розмістили старого композитора Сальєрі після спроби самогубства. Туди приходить священник, аби сповідувати Сальєрі. Той починає розповідь про своє життя, про перші успіхи у Відні, куди прибув 30 років тому, про зустрічі з музикою Моцарта і ним самим.

В юності Сальєрі клянеться Богу, що присвятить своє життя лише музиці, якщо Бог допоможе йому на шляху до мрії. Сальєрі здійснив мрію і став музикантом, зробив кар'єру при імператорському дворі у Відні.

Проте з'являється Моцарт. Сальєрі маніакально захоплюється талантом юного композитора. Водночас він зневажає його і починає сприяти руйнуванню кар'єри Моцарта. Моцарт починає хворіти, проте не перестає творити до останньої миті.

Смерть Моцарта не стає помітною подією для віденців. Його ховають у груповій могилі.

Аналіз сексуальності персонажів

На думку Грема Петрі, письменника та професора університету Макмастера, головні персонажі, а саме, Моцарт та Сальєрі, зіграні в стереотипній гомосексуальній манері. Моцарт — глузливий, надмірний, вульгарний та вільний, а Сальєрі – стриманий, ввічливий, гнучкий та має владу. Милість Тома Галса, його хихотіння та фальцетний сміх, а також вишуканість та улеслива манера розмови Мюррея Абрахама стають «двома сторонами однієї монети». Маскуючи зображення їх інтимних відношень під екзотичність відношень при дворі у 18 столітті. Лишаючи глядача контрастних персонажів, які б уособлювали маскулінність, автори «захистили» аудиторію від можливого дискомфорту. Давши суспільству, яке традиційно асоціює (на стан 1990 року) класичну музику та театр з гомосексуальністю й фемінністю, цей «захист» дозволяє безпечно розмірковувати над питаннями сексуальної ідентичності та культурного самовираження.^[4]

У ролях

Актор	Роль
Фарід Мюррей Абрахам	Антоніо Сальєрі Антоніо Сальєрі
Том Галс	Вольфганг Амадей Моцарт Вольфганг Амадей Моцарт
Елізабет Беррідж	дружина Моцарта Констанца дружина Моцарта Констанца
Рой Дотріс	батько Моцарта Леопольд батько Моцарта Леопольд
Джеффрі Джонс	імператор Йосиф II імператор Йосиф II
Саймон Келлоу	Емануель Шиканедер Емануель Шиканедер
Джонатан Мур	барон ван Світен барон ван Світен
Кеннет Макміллан	Міхаель Шлумберг Міхаель Шлумберг
Родерік Кук	граф фон Штрак граф фон Штрак
Патрік Хайнс	Капельмейстер Джузеппе Бонно Капельмейстер Джузеппе Бонно
Річард Френк	отець Фоглер отець Фоглер
Синтія Ніксон	Лорл, покоївка Моцарта Лорл, покоївка Моцарта
Ніколас Кенрос	Ієронім фон Коллоредо, князь-архиєпископ Зальцбургський Ієронім фон Коллоредо, князь-архиєпископ Зальцбургський
Вінсент Ск'ячеллі	Лакей Сальєрі Лакей Сальєрі
Дуглас Сіл	граф Арко граф Арко
Кенні Бейкер	Командор у пародії на «Дон Жуана» Командор у пародії на «Дон Жуана»
Карел Фіала	Дон Жуан у «Дон Жуані» Дон Жуан у «Дон Жуані»
Карел Еффа	актор театру Еммануеля Шикандера актор театру Еммануеля Шикандера

Цікаві факти

• 4,5 секунди – середня довжина кожного кадру. Середня довжина кадру голлівудських фільмів, що були зняті в 1929–1960 рр. становить від 10 до 7,5 секунд. Тому виходить, що в «Амадеї» більше ніж 800 кадрів за годину, а в інших фільмах того часу лише від 200 до 500 кадрів за годину.
• Моцарт та Сальєрі присутні разом лише в 54 кадрах із середнього числа 2100 кадрів всього фільму. Чотири кадри із цих 54 є моментами, коли Сальєрі везе непритомного Моцарта до його будинку, в інших 44 кадрах вони не комунікують чи стоять спинами до камери. Останні три кадри є моментами, коли Моцарт просить у Сальєрі допомогу, а також процес написання Реквієму.^[4]

Нагороди

• Найкращий фільм (Оскар, 1985)
• Найкращий режисер (Оскар, 1985, Мілош Форман)
• Найкращий актор головної ролі (Оскар, 1985, Мюррей Абрагам)
• Найкращий сценарій (Оскар, 1985, Пітер Шеффер)
• Найкращий дизайн костюмів (Оскар, 1985)
• Найкращий дизайн декорацій (Оскар, 1985)
• Найкращий грим (Оскар, 1985)
• Праця звукооператора (Оскар, 1985)

Золота Куля, 1985

• Найкращий фільм
• Найкращий режисер (Мілош Форман)
• Найкращий актор головної ролі (Мюррей Абрагам)
• Найкращий сценарій (Пітер Шеффер)

Премія «Сезар», 1985 рік

• Найкращий іноземний фільм

Премія BAFTA, 1986 рік

• Найкращий оператор (Мирослав Ондржичек)
• Найкращий монтаж
• Найкращий грим
• Праця звукооператора

Примітки

1. Amadeus. British Board of Film Classification. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 10 лютого 2018.
2. Amadeus (1984) – Financial Information. The Numbers. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 10 лютого 2018.
3. Амадей [Режисерська версія / Amadeus [Director's Cut] (1984) BDRip]
4. Petrie, Graham (1990). Before the Wall Came Down: Soviet and East European Filmmakers Working in the West. ISBN 978-0819178589.

Посилання

• Амадей на сайті IMDb (англ.)
• Амадей на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• Амадей на сайті Box Office Mojo (англ.)