Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Абу Алі аль-Хасан Ібн Аль-Хайсам аль-Басра (араб. أبو علي الحسن بن الحسن بن الهيثم, латинізоване Alhazen — Альгазен, англ. Abu Ali Hasan Ibn Al-Haytham; 965, Басра — 1039, Каїр) — арабський науковець-універсал.
| Ібн аль-Хайсам | |
|---|---|
| араб. أبو علي الحسن بن الحسن بن الهيثم البصري المصري | |
 | |
| Ім'я при народженні | араб. أَبُو عَلِيّ ٱلْحَسَنٌ بْن ٱلْحَسَنٌ بْن ٱلْهَيْثَم |
| Народився | 965[1][2][…] Басра, Буїди[1][3] |
| Помер | 1039[4][2][…] Каїр, Фатіміди[1][5][3] |
| Місце проживання | Каїр |
| Діяльність | математик, фізик, філософ, астроном, винахідник, астролог, інженер |
| Галузь | фізика |
| Відомі учні | Al-Mubashshir ibn Fātikd |
 Ібн аль-Хайсам у Вікісховищі | |
Завдяки своїм видатним здібностям він обіймав у рідній Басрі посаду візира, проте любов до науки спонукала його залишити цю посаду і зайнятися тільки наукою. Коли до єгипетського халіфа аль-Хакіма дійшли чутки, що Ібн аль-Хайсам склав проект регулювання вод Нілу шляхом побудови греблі нижче Асуана, він запросив науковця в Єгипет. Однак на місці Ібн аль-Хайсам переконався у неможливості здійснення цього проекту при технічних засобах того часу. Дізнавшись про це, халіф розгнівався на вченого, піддав його домашнього арешту і конфіскував його майно. Для порятунку життя Ібн аль-Хайсам був змушений симулювати божевілля до самої смерті аль-Хакіма. За його наступників він отримав свободу і жив у пошані в Каїрі до самої смерті.
У списку лікарів, наведеному сирійцем Ібн Аби Усайбі, згадано 92 твори Ібн аль-Хайсама, з них 89 присвячені математиці, астрономії, оптиці та механіці. Ібн аль-Хайсам поєднував у своїх наукових заняттях ретельні експерименти зі строгими математичними доказами. Нерідко його називають «батьком оптики».
У середньовічній Європі Ібн аль-Хайсам згадувався під латинізованим ім'ям Alhazen (Альгазен).
У «Книзі коментарів до вступу до Начал Евкліда» Ібн аль-Хайсам намагався довести п'ятий постулат Евкліда. Доказ його був помилковим, але він вперше розглянув так званий «чотирикутник Ламберта», у якого три внутрішні кути прямі. Він сформулював три можливі варіанти для четвертого кута: гострий, прямий, тупий. Обговорення цих трьох гіпотез багато разів виникало у пізніших дослідженнях п'ятого постулату.
У трактаті «Про вимір параболічного тіла» Ібн аль-Хайсам приводить формули для суми послідовних квадратів, кубів і четвертих степенів та низку інших формул для сум рядів. За допомогою цих формул він проводить обчислення, рівносильне обчисленню визначеного інтеграла.
У трактаті «Про ізопериметричні фігури» Ібн аль-Хайсам зробив спробу довести, що коло має найбільшу площу з усіх фігур рівного периметра, а куля — найбільший об'єм з усіх тіл з рівними поверхнями.
Ібн аль-Хайсаму належать також твори «Про квадратуру кола», «Про вимір кулі», «Про побудову семикутника», «Про побудову п'ятикутника, вписаного в квадрат», «Про властивості висоти трикутника», «Про циркулі для конічних перетинів», «Про витяг кубічного кореня», «Про параболи», «Про гіперболи», «Про магічний квадрат». Відомо також, що він застосовував геометричні методи для розв'язку рівнянь 4-го ступеня.
Ібн аль-Хайсаму належить фундаментальна праця з оптики — «Книга оптики» в 7 книгах. В області фізіологічної оптики він дає опис будови ока, слідуючи давньогрецькому вченому Галену, і на дослідній основі доводить неспроможність поглядів Платона і Евкліда про світло як про промені, які випускаються оком і «обмацують» предмети. Ібн аль-Хайсам висунув власну теорію, згідно з якою «природне світло і кольорові промені впливають на око», а «зоровий образ виходить за допомогою променів, що випромінюються видимими тілами і потрапляють в око». Він вважав, що кожній точці спостережуваного предмета можна поставити у відповідність деяку сприймаючу точку ока. Він же дав правильне уявлення бінокулярного зору. Нарешті, він висловив припущення про скінченість швидкості світла.
Серед дослідів, проведених вченим, виділяються досліди з камерою-обскурою, досліди з заломлення світла і експерименти з різними видами дзеркал, що розвивають вчення Діокла.
У XII столітті цей твір було перекладено латиною під назвою «Скарб оптики» (лат. Opticae thesaurus), і він справив великий вплив на розвиток оптики в Європі. Перший значний європейський твір з оптики, «Перспектива» Вітело є значною мірою переробкою трактату Ібн аль-Хайсама.
Ібн аль-Хайсам склав також ряд трактатів про запальне скло і трактати «Про світло Місяця», «Про гало і райдугу», «Про властивості тіней».
Ібн аль-Хайсаму належить низка творів з астрономії: «Про світло світил», «Про форми затемнень», «Про рух Місяця», «Про визначення полюса з найвищою точністю», «Про паралакс Місяця», «Про часові лінії», «Про сутність слідів, видимих на поверхні Місяця», «Про визначення азимута кібли» (кіблою називається напрям на Мекку), «Про визначення меридіана лише за тінню», «Про горизонтальний сонячний годинник», «Про відмінності в висотах світил», «Про способи спостережень», «Про визначення відстані між двома містами за допомогою геометрії» та інші.
У «Книзі про форму світу» Ібн аль-Хайсам розвиває викладені аль-Фаргані і аль-Хазином ідею про масивні ефірні орбіти планет.
Ібн аль-Хайсам показав, що кут падіння не пропорційний куту заломлення. Ґрунтовніше, ніж Птолемей, розглянув явище астрономічній рефракції. Оцінивши кут занурення Сонця під горизонт у момент початку ранішніх сутінків, визначив висоту земної атмосфери в 52 000 кроків. Першим згадав про збільшувальну дію скляного сферичного сегменту.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
