Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Альфонсо ІІ д'Есте (італ. Alfonso II d'Este; 22 листопада 1533 — 27 жовтня 1597) — останній герцог феррарський (1559—1597), моденський і реджоський. Представник шляхетного Естенського дому. Син феррарського герцога Ерколе II і французької принцеси Ренати, доньки французького короля Людовика XII з дому Валуа. Народився у Феррарі, Північна Італія. В молодості брав участь у війнах французького короля Генріха II проти Габсбургів. Успадкував герцогство після смерті батька, але півтора місяці перебував під регентством матері. На вимогу папи Пія IV вислав матір-кальвіністку назад до Франції. Переніс Феррарський землетрус 1570 року магнитудою 5.5 балів. 1583 року став союзником імператора Рудольфа II у війні проти Османської імперії в Угорщині. 1587 року був кандидатом на виборах короля Речі Посполитої (програв Сигізмунду III Вазі). Помер бездітним у Феррарі. Похований у Феррарському монастирі Тіла Господнього. 1598 року його феррарські володіння перейшли до Папської держави.
| Альфонсо II д'Есте італ. Alfonso II d'Este | ||
 | ||
.svg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 3 жовтня 1559 — 27 жовтня 1597 | ||
| Попередник: | Ерколе II д'Есте | |
| Народження: |
22 листопада 1533[1][2] Феррара, Італія | |
| Смерть: |
27 жовтня 1597[1][3] (63 роки) Феррара, Італія | |
| Поховання: | Монастир Тіла Господнього | |
| Рід: | Естенський дім | |
| Батько: | Ерколе II | |
| Мати: | Рената Французька[4] | |
| Шлюб: | Лукреція ді Козімо Медічі, Margherita Gonzaga, Duchess of Ferrarad і Archduchess Barbara of Austriad | |
| Нагороди: |  | |
Альфонсо був старшим сином Ерколе II д'Есте і Рене Французької, дочки короля Франції Людовика XII й Ганни Бретонської. Будучи ще юнаком, перебував на службі у французького короля Генріха II та воював проти Габсбургів. Незабаром після того, як повернувся до Ферари і став герцогом, Папа Римський змусив Альфонсо вислати свою матір назад у Францію, у зв'язку з її кальвіністським віросповіданням. У 1583 р. уклав союз з імператором Священної Римської імперії Рудольфом II під час війни Османської Імперії з Габсбургами в Угорщині. Кандидатом у королі Речі Посполитої його неофіційно висунув король Франції Генріх III Валуа, і у 1587 р. в якості кандидата на престіл брав участь у виборах короля для Речі Посполитої, але невдало[5].
Зі смертю Альфонсо II в 1597 р. законна лінія його династії обірвалася. Імператор Священної Римської імперії Рудольф II визнав спадкоємцем кузена померлого, Чезаре д'Есте, котрому на той момент було 24 роки від народження. Тим часом, правонаступність була підтверджена лише імператором, але не Папою Римським. У 1598 р. Ферарське герцогство перестало існувати та стало частиною Папської області. Таке рішення прийняв Папа Климент VIII; він визнав владу Чезаре д'Есте нелегітимною й сумнівною.
При правлінні Альфонсо II герцогство досягло найвищої точки слави. До двору д'Есте були залучені відомі свого часу поети, музиканти та філософи, як Торквато Тасо, Батіста Гуаріні[ru], Луцаско Луцаскі, Ерколе Ботрігарі та Чезаре Кремоніні[ru].
Альфонсо тримав «Кончерто деле Доні» — жіночий вокальний ансамбль, знаменитий своєю виконавською майстерністю. Великі кошти герцог також витратив і на відновлення замку Естенсе, зруйнованого після землетрусу в 1570 році.
Величезні витрати на війни, дипломатію і розкішне життя в результаті завдали значної шкоди скарбниці герцогства, разом з тим підірвавши й економічний стан самого народу.
У герцога не було дітей, як законних, так і позашлюбних.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
