Алкіди (міфологія)

Алкіди (д.-грец. одн. Ἀλκείδης, «потомок Алкея»; Алкей [Ἀλκαῖος] — ім'я, дане Гераклу під час народження) — персонажі грецької міфології, сини Геракла та Мегари, старша дочка фіванського правителя Креонта. За різними версіями, Алкідов було від двох до вісьми. У припадку насланеного йому богинею Герою безумства Геракл убив їх усіх, а також двох дітей свого брата Іфікла — прийняв їх за дітей Єврісфея.

В. Метьюз виділяє дві версії способів убивства дітей: Геракл або застрелив їх (Єврипід, Діодор, схолії до Лікофрону, Мосх), або кинув у вогонь (Псевдо-Аполлодор, Ферекид)^[1]. Безсумнівно, Еврипід відхилився від архаїчної традиції, розміщауючи убивство дітей після виведення Гераклом Цербера з Аїду..

Менекрат писав, що вони називалися Алкідами, а не Гераклідами, як наступні діти Геракла^[2]. У четвертій Істмійській оді Мелісу Фіванському Піндар говорить про принесення в його час жертв вісьмох дітей біля воріт Електри^[3]. Схолії до вказаного місця Піндара містять найбільш докладні дані про різноманітність версій^[4]. Могилу дітей біля воріт Електри згадує і Павсаній^[5].

Імена

• за Ферекід Лероським: Антімах, Климент, Глен, Теримах і Креонтіад^[6]
• за Евріпідом: Теримах, Деікоонт і Арістодем^[7]
• за Асклепіадом і Псевдо-Аполлодору: Теримах, Креонтіад, Деікоонт^[8]
• за Батоном: Полідор, Анікет, Мекістофон, Патрокл, Токсокліт, Менебронт, Херсібій^[9];
• за Дінієм Аргоським: Теримах, Креонтіад, Деікоонт і Деіон^[10];
• за Діонісієм Киклографом: Теримах і Деікоонт^[11];
• за Цецем: Онит, Теримах, Демокоонт, Креонтиад^[12]
• за Псевдо-Гігіном: Теримах і Офіт^[13]
• за Лактанцієм Плацидом: Оксей і Креонтіад або Леонтіад^[14]
• за другим Ватиканським міфографом: Креонтіад і Арей (?)^[15]

Р. Грейвза припускав, що в ритуалі Алкіди були учасниками танцю з мечами, який завершувався воскресінням жертви^[16].

Примітки

1. Victor J. Matthews. Panyassis of Halikarnassos. Text and Commentary. Brill, 1974. P. 113
2. мабуть, Менекрат Нісейський (FHG, vol. II, p.344) = давні схолії до Піндара. Истмийские песни. IV 104
3. Піндар. Істмійські оди. IV. 63
4. обзор версий: Лексикон Рошера. Т. 2. Стб. 2542—2543.
5. Павсаній. Опис Елади. IX. 11. 2
6. Ферекид, фр.30 Мюллер = давні схолії до Пиндара. Істмійські пісні. IV. 104
7. Евріпід, фр.1016 Наук = Давні схолії до Пиндара. Істмійські пісні. IV. 104
8. Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека II. 4. 11; II. 7. 8; Асклепіад = Давні схолії до Гомера. Одісея. XI. 269
9. Батон, фр.5 Мюллер = Давні схолії до Пиндара. Істмійські пісні. IV. 104
10. Диний, фр.5 Мюллер = давні схолії до Піндара. Істмійські пісні. IV. 104
11. Діонісій Кіклограф, фр.4 Мюллер = Давні схолії до Пиндара. Істмійські пісні. IV. 104
12. Давні схолії до Ликофрона. Олександра. 38
13. Гігін. Міфи. 31; 32; 72
14. Лактанцій Плацид. Схолії до «Фіваіді» Стація. IV. 570 (читання Леонтіад); X. 891 (читання Креонтіад)
15. Ватиканські Міфографи. II. 158
16. Грейвз Р. Міфи Давньої Греції. Глава 122.

Література

• Лексикон Рошера. Т. 2. Стб. 2542—2543.