Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Алар Тоомре (англ. і ест. Alar Toomre; 5 лютого 1937, Раквере, Естонія) — американський астрофізик і математик естонського походження[2][3]. Професор прикладної математики в Массачуссетському технологічному інституті[4]. Дослідження Тоомре належать головним чином до галузі «динаміки галактик».
Алар Тоомре | |
---|---|
Alar Toomre | |
Народився | 5 лютого 1937 (87 років) Раквере, Естонія |
Країна | США Естонія |
Діяльність | математик, астроном, викладач університету |
Alma mater | Массачусетський технологічний інститут Манчестерський університет |
Галузь | Астрофізика математика |
Заклад | Массачусетський технологічний інститут |
Науковий ступінь | доктор філософії |
Аспіранти, докторанти | Thomas Arthur Zangd[1] Stanley Arvind Erickson, Jr.d[1] Bruce Ephraim Goldsteind[1] |
Членство | Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук МАС |
Нагороди | |
Алар Тоомре у Вікісховищі |
1944 року родина Тоомре була змушена переїхати в Німеччину, де їх застало закінчення Другої світової війни. У 1949 році вони емігрували в США. 1957 року Тоомре здобув ступінь бакалавра в Массачуссетському технологічному інституті[3][5], після чого навчався як стипендіат Маршалла[en] в Манчестерському університеті, де здобув ступінь кандидата наук з гідромеханіки[6][7].
Після цього Тоомре повернувся в Массачусетський технологічний інститут і впродовж двох років викладав там[6]. Після року в Інституті перспективних досліджень[8] знову повернувся в МТІ, де згодом і залишився[6]. У 1965 році Тоомре став доцентом математики в Массачусетському технологічному інституті, а вже в 1970 році — професором[8].
1964 року Тоомре ввів критерій місцевої гравітаційної стійкості для диференційно обертових дисків[9]. Для вимірювання критерію стабільності Тоомре зазвичай застосовують параметр Q[10]. Цей параметр Q відповідає за відносну інтенсивність вихору і дисперсію внутрішньої швидкості (чим вищі показники — тим стабільніша система) відносно поверхневої густини галактичного диска (чим вищі показники — тим менш стабільна система). Цей параметр розроблений таким чином, що при Q<1 система нестабільна.
Спільно з науковцем Пітером Голдрайхом Тоомре в 1969 році досліджував феномен руху полюсів[11].
У 1970-х роках Тоомре разом зі своїм братом Йурі, астрофізиком і спеціалістом з фізики Сонця, провів перші комп'ютерні симуляції злиття галактик[en][12][13]. Попри низку труднощів при проведенні дослідів, під час яких імітувалося зіткнення галактик, брати Тоомре змогли виявити так звані припливні хвости, подібні до тих, що спостерігалися у об'єктів NGC 4038 і NGC 4676[14][15][16]. Йурі і Алар Тоомре спробували відтворити процеси, що протікали при утворенні обох об'єктів (злиття двох галактик) під час своїх симуляцій, і саме результати прогонів з NGC 4038 дали найбільш задовільні результати[17]. У 1977 році Тоомре припустив, що еліптичні галактики є наслідком злиття спіральних галактик[18][19]. Своє припущення він підкріпив, застосувавши закон Габбла.
Виходячи з результатів своїх досліджень брати Тоомре розробили так звану «ієрархічну» модель, яка потім дістала назву Послідовність Тоомре[20][21]. Відповідно до цієї моделі, спочатку стикаються дві спіральні галактики, після чого в процесі їх злиття утворюються велика еліптична галактика[22].
1993 року Алар Тоомре був удостоєний Премії Дірка Брауера «за видатний внесок в галузі динамічної астрономії»[23][24].
У 1984 році Тоомре був удостоєний стипендії Макартура, спеціального гранту в розмірі 230000 американських доларів[2][25].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.