Remove ads
Акуляче м'ясо, акуля́тина[1] — морепродукт, що складаються з плоті акул. Перші згадки в літературі про споживання його людиною датуються IV століття нашої ери.[2] Для вживання людиною у їжу виловлюють оселедцеву акулу атлантичну, Isurus, сірі акули та акулу-лисицю.[2] Акуляче м'ясо популярне в Азії, де його часто вживають у в'яленому, копченому або засоленому вигляді.[3] М'ясо акули регулярно споживають у Скандинавії, Японії, Австралії, частині Індії, частинах Канади, на Шрі-Ланці, у районах Африки та Мексики.[3][4] У західних культурах, вживання акулячого м'яса у їжі іноді вважається табу, хоча його популярність зросла в західних країнах.[3]
.jpg)
Remove ads
Неперероблене акуляче м'ясо може мати сильний запах аміаку через високий вміст сечовини, що з'являється в міру розкладання риби.[5] Вміст сечовини та запах аміаку можна зменшити, маринуючи м'ясо в таких рідинах, як лимонний сік, оцет, молоко або морська вода.[6] Методи приготування включають нарізку м'яса на стейки та філе.[2]
Remove ads
У Східній Африці та на островах в Індійському океані акуляче м'ясо продається і є важливим джерелом білка протягом століть.[2] Його споживання спостерігається насамперед у прибережних районах. Його консервують за допомогою засолювання, щоб продовжити термін зберігання та полегшити транспортування.[2]
Remove ads
Акуляче м'ясо поширене і популярне в Азії.[3] У 1999 році об'єднані країни Азії лідирували за кількістю спійманих акул.[2] Азійське рибальство займало 55,4 % світового вилову акул у 1996 році.[2]
Японія
Японія займає значну частку ринку в торгівлі замороженим та свіжим м'ясом акул у імпорті, так і у експорті.[2] Акуляче м'ясо у Японії, зазвичай, вживають у приготовлених формах, наприклад, у готовій рибній ковбасі, сурімі, рибній пасті, рибних кульках та інших продуктах.[2]
Корея
У Кореї, домбагі (돔배기), солене акуляче м'ясо споживають у північній провінції Кьонсан.
Remove ads
М'ясо акули популярне в Австралії, де воно відоме як пластівці[en]. Пластівці отримують в основному з гладенької акули австралійської, невеликого донного виду, що рясно населяють води вздовж східного узбережжя Австралії. Однак, через вичерпання запасів акул в Австралії, а потім у Новій Зеландії, цей попит дедалі більше заповнюється гладенькими акулами австралійськими, що постачаються з Південної Африки.[7][4] Пластівці можна придбати як готовий продукт у більшості австралійських магазинах риби та картоплі фрі, як правило, у вигляді смаженого в клярі або смаженого на грилі філе.[8]
Remove ads
Згідно з даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), європейські країни є основними ринками акулячого м'яса.[2] Солені катранові — популярна їжа в Німеччині, Франції та інших країнах Північної Європи.[2] М'ясо, як правило, обробляється та вживається у вигляді стейків та філе.[2] Однак, у Німеччині перевагу надають спинам, животу та копченим черевцям, які називаю Шиллерлокен нім. Schillerlocken.[2] Згідно з даними ФАО, Італія у 1999 році лідирувала в імпорті акулячого м'яса, а одразу за нею були Франція та Іспанія.[2] У 1999 році Франція імпортувала другу за обсягами кількість акулячого м'яса на світовому рівні.[2]
Маленькі акули продаються у Великій Британії як гірський лосось[en] у магазинах риби та картоплі фрі.
Ісландія
В Ісландії гаукарль — це національна страва[en], яку готують із акули ґренландської[9] або полярної акули. Акуляче м'ясо закопують і ферментують[en], щоб заготувати його, а потім вішають сушитися протягом декількох місяців.[9]
Remove ads
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads