Актачинська волость

Актачинська волость — адміністративно-територіальна одиниця у складі Сімферопольського повіту Таврійської губернії. Утворена при реорганізації адміністративного поділу, який зберігався з часів Кримського ханства, із сіл західної частини Бакчесарайськаго і Качі Беш Пареси кадиликів 8 (20) октября1802 року після указу Олександра I «Про створення Таврійської губернії»^[1].

Актачинська волость
Губернія	Таврійська губернія
Повіт	Перекопський повіт
Центр	Актачі
Утворено	1802
Населення	5 739 чол. осіб (1805)

На півдні межувала з Чоргунською волостю, на сході з Махульдурською та Алуштинською волостями, на півночі з Ескіординською волостю та Євпаторійським повітом.

Географія

Східний кордон волості проходив поздовжною долиною між Зовнішньої і Внутрішньої грядами Кримських гір (включаючи долину Бодраку). Територія повіту починалася від берега Чорного моря, на півночі збігалася з кордоном повіту, проходячи південною кромкою долини річки Тобе-Чокрак від озера Кизил-Яр до яру Іль за селом Ібраїм-Бай, звідки спускалася на південь до річки Булганак. Включала в себе долину річки Західний Булганак, Альмінську та Качинську долини. Південна межа проходила гірським масивом Каратау знову до берега моря і, мабуть, була дуже звивистою, оскільки враховувалися кордони общинних і приватних землеволодінь.

Історія

Ще наприкінці XVIII століття у волості з'являються «російські» (тобто з немусульманськими жителями) селища. За відомістю, складеної під час п'ятої ревізії 1796 року сіл було три: Мангуш із 288 жителями, Бія-Сала — з 43, і Александропіль із 15 жителями^[2].

Із 1805 року розпочинається заселення спорожнілих сіл, в основному степового Криму, німецькими колоністами. У волості колонії виникають на півночі, в долині Булганаку: у 1810 році засновується Кроненталь, через рік — Бергштадт біля села Агач-Елі^[3]. Трохи раніше з'являється невелика болгарська колонія в селі Балта-Чокрак.

Населення

На 1805 рік, за Ведомостями о всяких селениях, в Симферопольском уезде состоящих…, у волості значилося 43 села, практично з виключно кримськотатарським населенням близько 4 950 осіб, а немусульманське населення записано тільки в селах Мангуш і Біясала в кількості 655 осіб. Із початку XIX століття у волость, спочатку повільно, почали прибувати переселенці — з Російських губерній і з країн Європи.

Села Актачинської волості

Села Актачинскої волості і їх населення станом на жовтень 1805 року

Актачі 193 Агач-Елі 101 Аджи-Біке 108 Азек (Аззак) 112 Аклеїз 103 Акшеїх 155 Алма-Кермен 60 Алма-Тамак 125 Алмачик 35 Аранчі 150 Бадрак 168 Базарчик 80 Черкез-Елі 89 Балта-Чокрак 49 Бієлі 82 Біюк-Яшлав 235 Булганак-Бодрак 72 Бурлюк 214 Голумбей 151 Джабач 138 Джангарель 71 Джауджурек 113 Едішель 46 Замрук 103 Ібраїм-Бай 125 Калимтай (Калантай) 182 Кангіль 93 Кобази 263 Контуган 79 Коджук-Елі 135 Кочкар-Елі 58 Кучук-Яшлав 94 Мамашай 156 Мангуш 564 Орта-Кісек 41 Сакав 67 Тарханлар (Алма-Тархан) 267 Топчікой 24 Улакли 78 Ханішкой 66 Ойсунку 67 Чоткара 65 Ескі-Ель 78 Ефендікой 83 Отеш-Елі 87 Евель-Шейх 117 Бія-Сала

Скасовано під час реформи волосного поділу в 1829 році; перетворена в Яшлавську волость, куди передана велика частина сіл^[4]. Деякі північні села відійшли до складу Сарабузької та південні — Дуванкойської волостей.

Примітки

1. Гржибовская, 1999, Из Указа Александра I Сенату о создании Таврической губернии, с. 124.
2. Лашков Ф. Ф. Сборник документов по истории Крымско-татарского змлевладения //  / А.И. Маркевич. — Симферополь : Типография Таврического губернского правления, 1896. — Т. 24. — С. 72—137. Архівовано з джерела 20 жовтня 2021
3. Немцы России. Населённые пункты и места поселения : энциклопедический словарь / сост. В. Ф. Дизендорф. — Москва : ЭРН, 2006. — 472 с. (рос.)
4. Гржибовская, 1999, Ведомость о казённых волостях Таврической губернии 1829 г. с. 127.

Література

•  / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4. Архівовано з джерела 4 березня 2016