Айналов Дмитро Власович

Дмитро́ Вла́сович Айна́лов (нар. 20 лютого 1862, Маріуполь — пом. 12 грудня 1939, Ленінград) — російський історик мистецтва; член-кореспондент Петербурзької академії наук з 1914 року.

Айналов Дмитро Власович
рос. Дмитрий Власьевич Айналов
Народився	8 (20) лютого 1862[1]  Маріуполь, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія[2][1]
Помер	12 грудня 1939(1939-12-12)[2][1][3] (77 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР[2][1]
Поховання	Літераторські мостки
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	краєзнавець, мистецтвознавець, art theorist, викладач університету
Галузь	мистецтвознавство[4], історія мистецтв і art theoryd[4]
Alma mater	Імператорський Новоросійський університет (1888)
Науковий ступінь	доктор наук (9 травня 1900)
Науковий керівник	Кондаков Никодим Павлович
Вчителі	Кондаков Никодим Павлович
Знання мов	російська[4][5]
Заклад	Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d]
Членство	Академія наук СРСР і Петербурзька академія наук
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 8 [20] лютого 1862(18620220) року в місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна). Навчався в Одесі у Новоросійському університеті у Никодима Кондакова. У 1895 році захистив магістерську дисертацію, присвячену дослідженню мозаїк IV—V століть; у 1901 році — докторську дисертацію на тему «Елліністичні основи візантійського мистецтва».

Впродовж 1890—1903 років викладав у Казанському та Петербурзькому університетах (з 1903 року професор). Одночасно з 1904 року викладав на Вищих жіночих курсах, а в 1904–1925 роках — на курсах при Інституті історії мистецтв у Ленінграді. У 1918–1920 роках працював на історико-філологічному факультеті Таврійського університету у Сімферополі.

Помер в Ленінграді 12 грудня 1939 року. Похований на Літераторських містках на Волковському кладовищі у Санкт-Петербурзі.

Праці

з мистецтва Візантії

• «Елліністичні основи візантійського мистецтва» (1900);
• «Візантійський живопис XIV століття» (1917);

з давньо-руського мистецтва

• «Києво-Софійський собор» (1889, разом з Єгором Рєдіним);
• «Стародавні пам'ятники мистецтва Києва. Софійський собор. Золотоверхий-Михайлівський і Кирилівський монастирі» (1899);
• «Нариси і замітки з історії давньоруського мистецтва» (1908);
• «Архітектура чернігівських церков» (1909);
• «Пам'ятники християнського Херсонесу» (1901);
• «Літопис початку російського мистецтва» (1904);
• «Історія давньоруського мистецтва» (1920);
• «Історія руського монументального мистецтва» (у 2-х томах, 1932—1933, німецькою мовою);

інші

• «Етюди про Леонардо да Вінчі» (1939).