Ад'ютант

Ад'юта́нт (нім. Adjutant, походить від лат. adiuvare — «допомагати, підтримувати») — військовослужбовець (зазвичай офіцер), що перебуває при командирі для виконання службових доручень^[1]. Посада ад'ютанта як офіцера для доручень мало поширена в арміях.

Регент Фінляндії Карл Густав Маннергейм в оточенні своїх ад'ютантів

Історія

Ад'ютант — офіцерське військове звання (у арміях деяких країн також прапорщик, ворент-офіцер, а на флотах — мічман), а з часом посада обер-офіцера, який знаходився при військовому начальнику або при штабі тієї або іншої військової частини (починаючи з дивізійного рівня і до армії, корпусу, фронту) для виконання службових доручень, передачі термінової інформації, розпоряджень або для виконання штабної роботи. У Радянській Армії (до 1954) також штабна посада в батальйоні (дивізіоні, ескадрильї), призначення якої — надання допомоги командиру в управлінні підрозділом. В Радянській Армії посаду ад'ютанта командира дивізії займав старший прапорщик. Відповідний чин у козацькому війську мав значкови́й^{[2][3][сумнівно ]}.

У Російській імператорській армії посада офіцера, завідувача діловодства в штабах і управліннях. Введена в 2-й половині 17 в. і узаконена Петром I в Статуті військовому 1716. Існували ад'ютант батальйонний, полковий, бригадний, старший. Останні очолювали діловодство в штабах дивізій, польових армій, військових округів. У російській армії кінця XIX — початку XX століть посади старших ад'ютантів при штабах дивізій, корпусів, армій виконували, як правило, офіцери Генерального Штабу.

Також так називався придворний військовий чин у почті російського імператора. Ад'ютант в званні генерала називався генерал-ад'ютант, в офіцерському званні — флігель-ад'ютант.

Див. також

• Ад'юнкт
• Денщик
• Ординарець
• Вістовий

Примітки

1. Ад'ютант // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
2. Словник української мови. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016.
3. Російсько-український словник УАН, 1926 р. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 20 жовтня 2016. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 40 (довідка)

Джерела

• Словник іншомовних слів Мельничука [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Словник української мови [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 119. — ISBN 00101-030. (рос.)
• Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый Словарь Русского Языка. М.: Азъ, 1996. С.17.

Посилання

• Ад'ютант [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ