Адріян (Бутримович)

Адрія́н Бутримо́вич герба Топор (світське ім'я Антоній^[1], пол. Adrian Butrymowicz; нар. 13 червня 1750 — пом. 29 березня 1819) — архієрей Руської унійної церкви, суфраган київський (1792–98) і берестейський (1798—1802), василіянин, титулярний єпископ Калами^[2].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бутримович.

Адріян Бутримович Adrian Butrymowicz
Єпископ-помічник Берестейської єпархії
1798 — 1802
Церква:	Руська Унійна Церква
Попередник:	Йосафат Булгак
Наступник:	Лев Яворський
Єпископ-помічник Київської митрополії
8 лютого 1792 — 1798
Обрання:	8 лютого 1792
Попередник:	Стефан Левинський
Титулярний єпископ Калами
8 лютого 1792 — 29 березня 1819
Обрання:	13 січня 1792
Попередник:	Carolus (Georgius Antonius) Vareschi
Наступник:	José Calixto de Orihuela
Народження:	13 червня 1750(1750-06-13)
Смерть:	29 березня 1819(1819-03-29) (68 років)
Єпископська хіротонія:	22 квітня 1792

Життєпис

Антоній народився в пінській шляхетській сім'ї Якуба Ігнатійовича Бутримовича й Анастасії Горчак, мав 4 братів і 3 сестер. За припущенням польської дослідниці Дороти Вереди, певно як і брат Мацей, закінчив пінський єзуїтський колегіум^[1][2].

Папським бреве від 8 лютого 1792 був назначений помічником київського митрополита й титулярним єпископом Калами (лат. Calama, Calamensis), — міста, що колись існувало в римській провінції Нумідія. Сталось це не без сприяння земляка Адама Нарушевича^[2][3].

Хіротонія Бутримовича була звершена 22 квітня 1792 р. у варшавській церкві василіян митрополитом Теодосієм Ростоцьким й вікарними єпископами: гнезненським Антоніном Пшедвоєвським і жмудським Антоніном Малиновським^[4].

В 1794 р. Адріян згадується як пріор Борунського монастиря^[5].

Своїм указом від 6 вересня 1795 російська імператорка Катерина ІІ відправила його, а також низку інших унійних ієрархів, на пенсію (в розмірі 3 тисяч рублів). 1798 року, після відновлення берестейської єпархії Павлом І, Бутримовича назначили її суфраганом^[3].

За даними Костянтина Тишкевича^[be], доживав віку у логойському василіянському монастирі^[be], де і помер^[6].

Примітки

1. Федорук А.Т. Старинные усадьбы Берестейщины / ред. Т.Г. Мартыненко — 2-е изд. — Минск : БелЭн, 2006. — С. 28.
2. Wereda, Dorota (2013). Biskupi unickiej metropolii kijowskiej w XVIII wieku (PDF). Siedlce–Lublin. с. 23-24, 45, 338-339. ISBN 978-83-63527-31-0.
3. Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 260.
4. Prokop, Krzysztof R. (2006). Wiadomości do biografii biskupów oraz opatów i ksień z ziem Rzeczypospolitej Obojga Narodów z osiemnastowiecznej prasy warszawskiej doby saskiej i stanisławowskiej (1729-1795). Archiwa, Biblioteki I Muzea Kościelne. 86: 297. doi:10.31743/abmk.10078.
5. Духовенство Гродненского повета в восстании 1794 г. www.arhisan.com. Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 9 листопада 2023.
6. Teka Wileńska / wydawana przez Jana ze Śliwina. — Wilno: w drukarni A. Marcinowskiego, 1858. № 4. — 1858. — S. 236