Loading AI tools
національне шосе в Німеччині З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Автобан (нім. Autobahn, дослівно — «автомобільна траса», також «бундес-автобан» (федеральний автобан)) —автомагістраль у Німеччині, Австрії та Швейцарії. Німецькі автобани є єдиною в світі системою, на яких максимальна швидкість не обмежується законом[1].
| Автобан | |
 | |
| Країна |
 Німеччина |
|---|---|
| На заміну | Reichsautobahn |
| Обладнаний | телефон екстреного зв'язкуd |
| Шаблон номерів доріг | A $1 |
 Автобан у Вікісховищі | |
Будівництво автобанів розпочалось наприкінці 1920-х років у період реалізації урядом Веймарської республіки програм громадських робіт, один з напрямків яких — боротьба з безробіттям. Назву «автобан» уперше вжив 1929 року Роберт Отцен, що був головою так званого проекту автобану HaFraBa (скорочення від німецьких назв міст Ганза — Франкфурт-на-Майні — Базель). Першим у світі автобаном була траса АФУС у лісі Грюневальд (Берлін), яку було відкрито 24 вересня 1921 р.
Поняття автобану виникло у 1932 р. та означало швидкісну трасу одностороннього руху із транспортними розв'язками. Тоді у галузевому журналі проект HaFraBa був перейменований в автобан по аналогії із залізницею (нім. Eisenbahn). У цьому сенсі перший автобан у Німеччині, що сполучав два міста (Кельн — Бонн), був відкритий 6 серпня 1932 року обер-бургомістром Кельну Конрадом Аденауером. Це була дорога із транспортними розв'язками 20 км завдовжки (сьогодні це траса 
).
[джерело?]З приходом до влади в Німеччині нацистів і призначенням Ф. Тодта головним інспектором шляхів, на будівництво автобанів по всій території країни почали виділяти величезні кошти. Будівництво автобанів перебувало під жорстким контролем не лише Ф. Тодта, але й вищого військового командування і особисто А. Гітлера.
У середині 1930-х років до реалізації програми будівництва автобанів було залучено понад 30 тисяч робітників. На початок Другої світової війни їх кількість збільшилась до 52 тисяч.[2]
Призначена для руху транспортних засобів з високою швидкістю, проїжджі частини для кожного напрямку руху розділені бар'єром або іншим будівельно-технічним чином і мають не менше двох смуг для руху в кожному напрямку, а також узбіччя з твердим покриттям для зупинки у випадках аварії або несправності автомобіля.
На автобанах відсутні перехрестя і, відповідно, світлофори. Перетини автобанів виконані виключно багаторівневими розв'язками. Всі з'їзди і виїзди на автобани обладнані смугами уповільнення і прискорення, довжина яких в середньому дорівнює 300 м. Виїзд на автобани для транспортних засобів, максимальна дозволена швидкість яких нижче 60 км / год (наприклад, мопеди або трактори), а також для велосипедного і гужового транспорту заборонений. Також на автобанах заборонено пішохідний рух.
У Німеччині велика частина автобанів обгороджена спеціальними парканами, що запобігають появі диких тварин на проїзній частині.
Шляховим покриттям як правило є асфальтобетон або бетон — збірний залізобетон (плити на всю ширину смуги — 5х6м) або монолітний залізобетон. Покриття шляху багатошарове, верхній шар з бетону має товщину 18-30 см і розрахований на використання протягом 30-40 років.
Асфальт при будівництві або ремонті шляху, як правило, застосовується як тимчасове покриття.
Для зупинок та відпочинку на автобанах існує ціла мережа автопарковок, які позначені на відповідних дорожніх знаках з підказкою відстані до найближчої (в км):
У Німеччині, згідно з правилами руху, загальне обмеження швидкості для легкового автотранспорту і мотоциклів відсутнє. Замість нього є так звана рекомендована швидкість для «звичайних» транспортних засобів (тобто таких, що не мають спеціальних швидкісних автошин, та не обладнані потужнішими гальмами), яка становить 130 км/год. Для вантажного транспорту та великих автобусів швидкість обмежена 80 км/год або 100 км/год, в залежності від конструктивних приписів. В Австрії та Швейцарії на автобанах прийняті обмеження швидкості 130 км/год і 120 км/год відповідно. На багатьох ділянках автобанів у зв'язку з тимчасовим ремонтом, або внаслідок екологічної ситуації, діють локальні обмеження швидкості про що сповіщають відповідні знаки.
Для важкого вантажного автотранспорту (загальна дозволена маса понад 12 т) проїзд по автобанах Німеччини з 2000 року платний. Розмір збору за користування автобанами вираховується спеціальною системою Toll Collect, що відстежує відстань, яку конкретний автомобіль проїхав по автобанах країни. В Австрії та Швейцарії збір стягується і з легкових автомобілів — на тимчасовій основі. Оплата збору засвідчується віньєткою, що наклеюється на вітрове скло автомобіля. На віньєтці вказаний період часу, за який сплачено збір.
На автобані правилами також заборонено:
 | Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2013) |
Всі інформаційно-вказівні знаки на автобанах Німеччини мають блакитний колір. Цим вони відрізняються від дорожних вказівних знаків мережі федеральних («бундес-штрассе»), земельних («ланд-штрассе»), районних («крайс-штрасе») та інших місцевих доріг, які мають жовтий колір.
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2013) |
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2013) |
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2013) |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
