Абулхайр-хан (Узбецьке ханство)

Абулхайр (1412—1468) — узбецький хан (з 1428) з роду Джучі. Спочатку очолював Тюменське ханство. З часом заснував велику державу, яка об'єднала узбецькі, кипчацькі та інші кочові племена і охоплювала територію від Сибіру до Сирдар'ї.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Абулхайр.

Абулхайр-хан multiple ابوالخير
Народження:	1412
Смерть:	1468 Southern Kazakhstand, Казахстан
Релігія:	іслам
Рід:	Shibanidsd
Батько:	Давлат-шейх
Шлюб:	Rabiya Sultan Begimd[1]
Діти:	Кучкунджі-хан, Суюнч-Ходжа-хан, Шейх-Хайдар і Xah Budah Sultand

Життєпис

Походив з династії Чингізидів, гілки Шибанідів. Нащадок Байнала, сина Шибана. Син тюменського хана Давлат-шейха. Народився 1412 року. Після смерті батька у 1426 році Абулхайр визнав зверхність Джумадук-хана, що став володарем частини Тюменського ханства, а потім Золотої Орди. Тоді ж Абулхайр став одним з очільників лівого крила. 1427 року під час загибелі Джумадука потрапив у полон, але швидко зумів втекти.

1428 року за підтримки вождів (бієв) основних узбецьких племен (кият, буркут, кунграт, найман, дурман, ушун, кушчі, сіджиутів) і Ваккас-бія, очільника Мангитського юрта, Абулхайра в фортеці Чімгі-Туре було оголошено «ханом узбеків» (основної частки кочових племен Золотої Орди). В свою чергу Абулхайр призначив Ваккаса своїм беклярбеком. За цим біля річки Ішим завдав поразки троюрідному стрийкові Хаджа-Мухаммаду. До 1429 року Абу'л-хайр підкорив сусідні кочові роди, ставши новим засновником Тюменського ханства. Він першим став карбувати монету ханства.

У 1430—1431 роках захопив на певний час Хорезм. перемігши еміра Іьрагіма бен Міршах Маліка. У 1431 році війська Тюменського ханства завдали поразки Ахмад-хану, володарю Великої орди, було захоплено ставку останнього Орду-Базар. Того ж року в битві на річці Тобол завдав рішучої поразки Махмуд-Ходжи-хану, якого захопив у полон, після чого стратив разом з сином. Це дозволило встановити владу над Середнім Надволжжям та Булгарським улусом. 1433 року завдав поразки родичеві Мустафі, що претендував на владу над узбецькими племенами і Сибіром. 1438 року було втрачено зверхність над Булгарським улуслом, який захопив Улуг-Мухаммед.

Слідом за цим було влаштовано похід до Середнього Азії. Лише 1446 року закріпився на Сирдар'ї — захопив Сигнак, а 1447 року — Узгенд та інші міста. Поставив ханом Мустафу, що визнав зверхність Абулхайра. 1449 року намагався захопити Самарканд.

У 1451 році допоміг Султан Абу-Саїду розбити суперника Абдуллаха Мірзу у битві біля Ширазу (біля Самарканду) і захопити трон Мавераннахру. У Самарканді Абулхайр одружився з донькою Улугбека, а також отримав від Абу-Саїда північно-західні області Держави Тимуридів.

1456 року повстали очільники частини племен на чолі із султанами Кереєм і Жанібеком, які рушили до ойратів. 1457 року виступив проти ойратів, але у битві біля Кок-Кашану зазнав поразки від тайші Уч-Темур. Абулхайр втік до Сигнака, де зрештою вимушений був укласти тяжкий мирний договір, за яким зобов'язався сплачувати данину ойратам. Водночас в Тюменському ханстві затвердився троюрідний дядя Абу'л-хайра — Хаджа-Мухаммад-хан.

1461 року надав допомогу Мухаммеду Джуки, що виступив проти Султан Абу-Саїда. У 1468 році виступив проти Керея і Жанібека, що 1465 року утворили Казахське ханство, та ойратів, але під час походу помер. Трон отримав інший представник Шибанідів — Ядгар.

Джерела

Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961

1. https://iranicaonline.org/articles/abul-kayr-khan-oglan