Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Абра́ксас (ΑΒΡΑΞΑΣ) або (в ранішій формі) Абрасакс (ΑΒΡΑΣΑΞ) — ім'я космологічної істоти в уявленні гностиків I—III ст. У системі гностика Василіда Абрасакс — це голова (архонт) нижчих еманацій Божества еонів, які створили 365 небес, котрі оточують Землю. В середньовічній окультній традиції набула поширення форма імені Абраксас, а сам архонт поставав як єгипетський бог сонця, істинний Бог, або демон.
Слово «Абраксас» у записі грецькими літерами тотожне числу 365 (ізопсефія), символізуючи собою сонячний рік. Літери складають слово «Абраксас» таким чином: Α = 1, Β = 2, Ρ = 100, Α = 1, Σ = 200, Α = 1, Ξ = 60 (200+100+60+1+2+1+1 = 300+60+5 = 365)[1]. Абраксас відповідно міг слугувати аналогом давньогрецької персоніфікації часу Еона, священним числом котрого також було 365. Сім літер символізують сонце і шість планет[2].
Німецький філолог Йоганн Баллерман вважав, що «Абраксас» походить від коптських «абрк» і «сакс» — «священне ім'я, святе слово». Моріц Ґудерман пропонував, що воно походить від магічної форми «абратіаот», яка утворена чотирма літерами єврейської абетки, котрі складають тетраграматон[3].
Гностики з течії василіданів вважали Абраксаса верховним архонтом — керівником 365 небесних сфер, породженим істинним Богом[4]. За свідченням святого Ієроніма, василідани шанували самого Абраксаса як «верховного Бога»[5], «всемогутнього Бога»[6], «Господа-Творця»[7]. Думку про такі погляди гностиків підтверджували також Феодорит Кирський[8], Аврелій Августин[9], та анонімний текст «Предестинат»[10].
Католицька церква трактувала Абраксаса як демона, язичницьке божество. Згідно з «Пекельним словником» Коллена де Плансі, василідани вірили, що Ісус Христос був «доброзичливим привидом», посланим на Землю Абраксасом[11]. Англійський орієнталіст Волліс Бадж вважав, що Абраксас — це форма Адама Кадмона[12].
Типовим зображенням Абраксаса була химерна істота з людським тулубом і руками, головою півня (рідше лева) та зміями замість ніг. Пташина чи левина голова мають паралелі з відповідними рисами єгипетського бога Ра та іранського Мітри, а змії — з грецьким Агатодемоном. У правій руці Абраксас тримає довбню чи батіг, у лівій — щит круглої чи овальної форми[12]. Іноді зображення супроводжували 7 зірок[3], сонце та місяць, або Абраксас зображався на колісниці, запряженій чотирма білими кіньми[13].
Півняча голова Абраксаса трактується як символ сонця, провіщення розвіяння всякого зла. Людський тулуб — як символ логосу, змії — обачності[13]. Батіг розуміється як амбівалентне знаряддя: ним божество і карає, і спрямовує, подібно як пастух поганяє батогом отару[3]. Щит символізує мудрість, четверо коней — чотири сторони світу[13].
Послідовники Василіда надавали магічного значення каменям, на якому було вирізьблено це слово і фігура Абраксаса. Подібні камені знайдені в Азії, Єгипті, частково в Іспанії, куди вони разом з василідовим вченням занесені присциліанами, а потім були прийняті магічними і алхімічними сектами і в середні віки набули широкого поширення як амулети[12]. Часом на каменях вирізьблялося також одне з імен єврейського Бога на кшталт Саваоф, Адонай[3].
Абраксасу приписувалася здатність робити приховане явним. В містиці прикликання Абраксаса допомагає побачити речі такими, які вони є насправді, а не якими хочуть здаватись[13].
Містична фігура видозмінювалася найрізноманітнішим чином і замінювалася різними зображеннями, язичницькими та ін., які нічого спільного з гностицизмом не мають[14].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.