Абдул Рахман

Тунку Абдул Рахман Путра аль-Хадж ібн Султан Алмарум Абдул Хамід Халім-шах (малай. Tunku Abdul Rahman Putra Al-Haj ibni Almarhum Sultan Abdul Hamid Halim Shah; 8 лютого 1903(19030208), Алор-Сетар, султанат Кедах — 6 грудня 1990, Куала-Лумпур) — перший прем'єр-міністр незалежної Малайської Федерації, з 1963 року — Малайзії, принц (путра).

Тунку Абдул Рахман
Tunku Abdul Rahman
Народився	8 лютого 1903(1903-02-08)[1][2][…]  Алор-Стар, Кедах (султанат)d, Раттанакосін
Помер	6 грудня 1990(1990-12-06)[2] (87 років)  Пенанг, Малайзія
Поховання	Kedah Royal Mausoleumd
Країна	Малайзія
Діяльність	політик, адвокат
Alma mater	Коледж святої Катерини, Кембриджd і Debsirin schoold
Знання мов	малайська[3]
Титул	принц
Посада	Прем'єр-міністр Малайзії, Minister of Foreign Affairs of Malaysiad, Прем'єр-міністр Малайзії, Minister of Foreign Affairs of Malaysiad, член Палати представників Малайзіїd і Malaysian National Council for Islamic Religious Affairs chairmand
Партія	Об'єднана малайська національна організація
Конфесія	сунізм
Батько	Abdul Hamid Halim of Kedahd
Брати, сестри	Badlishah of Kedahd і Tunku Kassim Sultan Abdul Hamidd
У шлюбі з	Sharifah Rodziah Syed Alwi Barakbahd
Автограф
Нагороди	Премія Рамона Магсайсаяd (1960) King Faisal International Prize in Service to Islamd (1983)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Брат султана Кедаха (Північна Малайя). У 1920–1931 роках навчався у Кембриджському університеті. Під час японської окупації Малайї (грудень 1941 — 1945 року) — в адміністрації султанату в Кедах.

У 1951 році очолив Об'єднану малайську національну організацію (ОМНО) — політичну силу, що представляла малайську громаду країни. У 1955 році, після об'єднання трьох національних партій (ОМНО, Китайської асоціації Малайї і Індійського конгресу Малайї) у Союзну партію Малайї, став її головою. Після перемоги Союзної партії на парламентських виборах 1955 — головний міністр і міністр внутрішніх справ Малайської Федерації.

1957 рік. Тунку Абдул Рахман оголошує про незалежність Малайзії

У січні 1956 року очолював делегацію на переговорах з британським урядом у Лондоні про невідкладне надання Малайї внутрішнього самоврядування, а надалі — незалежності. Після проголошення незалежності 31 серпня 1957 залишився на чолі уряду, обійнявши посади прем'єр-міністра і міністра закордонних справ Малайської Федерації (з 1963 — Малайзії).

У 1961 році висунув план об'єднання Малайській Федерації і колоній Великої Британії Сінгапуру, Сабаху, Сараваку і Брунею у Федерацію Малайзія. 16 вересня 1963 об'єднання відбулося (без Брунею; Сингапур вийшов зі складу 9 серпня 1965 року). У 1967 році Малайзія стала одним із засновників Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН).

У середині 1960-х років у країні посилилися міжгромадські протиріччя (особливо з прийняттям у 1967 році закону про мову, який визначив як офіційну малайську мову), які призвели у 1969 році до міжетнічних зіткнень і введення надзвичайного стану. Влада фактично перейшла від уряду до Національної оперативної ради на чолі із заступником прем'єр-міністра Абдул Разаком, який у 1970 році і обійняв посаду прем'єр-міністра.

У 1969–1973 роках обіймав посаду генерального секретаря Організації «Ісламська конференція».

Пам'ять про Абдул Рахмана

Абдула Рахмана шанують в Малайзії як «батька незалежності». Його резиденція у Куала-Лумпурі перетворена у меморіал. Його ім'ям названі:

• Національний парк Тунку Абдул Рахман;
• Путраджая (Putrajaya: putra — «принц», jaya — «славний») — новий адміністративний центр Малайзії (заснований у 1995 році);
• Стипендія для трьох докторантів у Коледжі Катаріни Кембриджського університету (заснована у 2003 році);
• Tunku Abdul Rahman — перший підводний човен, закуплений Малайзією у Франції у 2009 році.

Абдул Рахман був зображений на поштових марках:

• 1991 року — поштова марка в серії «Прем'єр-міністри Малайзії»;
• 2003 — марка, випущена до 100-річчя з дня народження Абдул Рахмана.

Портрет Абдул Рахмана зображувався і його продовжують зображувати на всіх банкнотах Малайзії.