Loading AI tools
Російський історик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Борис Сергійович Абаліхін | |
|---|---|
| рос. Борис Сергеевич Абалихин | |
 | |
| Народився | 19 серпня 1930[1] Саратов, РСФРР, СРСР[2] |
| Помер | 30 травня 1994[1] (63 роки) Волгоград, Росія |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Волгоградський державний педагогічний інститут ім. М. С. Серафимовичаd |
| Галузь | історія |
| Заклад | Волгоградський державний педагогічний інститут ім. М. С. Серафимовичаd |
| Посада | головний редактор[1], доцент[1], професор[1] і старший викладач[2] |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Нагороди |  |
Борис Сергійович Абаліхін (рос. Борис Сергеевич Абалихин; 1930, Саратов — 1994, Волгоград) — радянський і російський історик, доктор історичних наук (з 1981 року), професор (з 1982 року), академік Академії історії і політології (з 1993 року).
Народився у 1930 році в місті Саратові. Невдовзі сім'я переїхала до Сталінграда, а в 1939 році до Бреста, до місця військової служби батька. У підлітковому віці пережив німецьку окупацію. Після визволення Білорусі жив з батьками в Горьковській області, а у жовтні 1945 року родина повернулася до Сталінграда. Навчався в технікумі залізничного транспорту. Строкову службу в Радянській армії проходив в Приморському краї.
У 1954–1959 роках навчався на історико-філологічному факультеті Сталінградського педагогічного інституту імені О. С. Серафимовича, який закінчив з відзнакою[3], отримавши спеціальність «Вчителя історії, російської мови та літератури». Після закінчення вишу працював у ньому відповідальним секретарем багатотиражної газети «Вчитель», асистентом (з 1964 року), старшим викладачем (з 1965 року), доцентом (з 1970 року)[3], професором кафедри історії СРСР (пізніше Росії). Вивчив німецьку, польську, французьку та українську мови.
У 1964 році в Інституті історії АН УРСР захистив кандидатську дисертацію на тему: «Бойова співдружність українського і російського народів у Вітчизняній війні 1812 року». У 1981 році в Саратовському державному університеті захистив докторську дисертацію на тему: «Боротьба з наполеонівською армією на південному заході Росії в період Вітчизняної війни 1812 р.»[3].
Помер у Волгограді у 1994 році[4].
Автор близько 200 наукових праць, які поділяються на три основні напрямки:
Розробляв тему, пов'язану з участю українського народу у франко-російської війни 1812 року. У 1962 році в Києві видана його брошура «Український народ у Вітчизняній війні 1812 р.». У цьому ж році, в 72-му томі «Історичних записок» (АН СРСР), була опублікована стаття «Українське ополчення 1812 р.».
Брав участь у створенні:
Публікувався в журналах: «Вопросы истории», «История СССР» («Отечественная история»), «Советские архивы», «Новое время», «Новый мир», «Родина», «Неман», «Український історичний журнал», «Архіви України»; в «Археологическом ежегоднике», історіографічному щорічнику «История и историки».
Був членом наукової ради «Історіографія та джерелознавство» АН УРСР, головою методичної комісії з історії СРСР, членом наукової ради Волгоградського обласного краєзнавчого музею, членом вчених рад музею-панорами «Сталінградська битва» і музею-панорами «Бородинська битва», головою Волгоградської обласної секції «Пам'ятники трудової слави», редактором «Історико-краєзнавчих записок». Брав активну участь у створенні музею історії Волгоградського педагогічного інституту. Керував науковим студентським гуртком «Героїка Вітчизни»[3].
Заслужений діяч науки Російської Федерації (з 1991 року). За великий внесок у науку, високі результати в роботі з підготовки фахівців для системи утворення, активну участь в патріотичному вихованні студентів та молоді міста, нагороджений медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна», знаком «Відмінник народної освіти РРФСР», багатьма почесними грамотами[3].
З травня 1995 року в Волгоградському державному педагогічному університеті проводяться «Абаліхінські читання».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
