Іштувегу

Іштувегу (Астіаг) (грец. Ἀστυάγης, аккд. Ištumegu, перс. ایشتوویگو) — цар Мідії в 585—550 р. до н. е.

Астіаг ассир. Iš-tu-me-gu дав.-гр. Αστυάγης
невідомо
Династія	Мідійська династія (?)
Держава	Мідія
Титул	цар (?)
Форма влади	автократія
Попередник	Хувахштра
Наступник	Куруш
Роки правління	585 р. до н. е. — 550 р. до н. е.
Біографічні дані
Рік народження	невідомо
Батько	Хувахштра
Мати	невідомо
Брати, сестри	Аміта
дружина	Аріена (сестра Креза)
Діти	Мандана.
Медіафайли у Вікісховищі

Іштувегу був сином царя Увахшатри, останнім власне мідійським царем. В кінці його царювання Мідію було охоплено повстанням, яке очолили родич Астіага Гарпаг та онука Астіага Кир. Про цю війну відомо дуже мало, відомо лише, що вона тривала три роки і була дуже напруженою. Спочатку вдача, начебто, була на боці мідійської армії. Іштувегу зумів розбити персів у відкритій битві і підійти до їхньої столиці Пасаргадам. Але тут він отримав поразку, начебто через те, що більша частина мідійської знаті зрадила Іштувегу і перейшла на бік Кира та Гарпага. Іштувегу з залишками армії відступив.

Остання битва в цій війні відбулась бл. 550 р. до н. е. під стінами мідійської столиці Екбатана. Тут мідійська армія зазнала нищівної поразки, а Іштувегу було взято у полон. Однак історики розбігаються у думках щодо подальшої долі Іштувегу. Геродот пише, що перси кинули його у в'язницю, де він і помер, грецький історик Ктесій згадує, що Іштувегу був призначений правителем Парфії, а згідно третьої версії зісланий в Гірканію. Також згадується, що після цього, під приводом поїздки до доньки, перси завели Іштувегу в пустелю і залишили його там.

Згідно Геродота^[1], Кір II був його онуком. Іштувегу побачив дивний сон, який був так витлумачений: начебто Кір (син його доньки і знатного перса) займе його трон, і Мідією заволодіють перси. Тоді він наказав сановнику Гарпагу вбити дитя Кіра, але Кір вижив у сім'ї пастуха. Потім омана розкрилась, Кір був посланий до його справжніх батьків, а Гарпага Іштувегу покарав тим, що зварив його сина і пригостив нічого не підозрюючого Гарпага під час святкового обіду, а потім показав йому залишки дитини, давши зрозуміти, чим насправді було частування. Гарпаг зачаїв злобу, і пізніше організував заколот і допоміг Кіру зайняти трон.

Примітки

1. Геродот. Історії, І, 103—106 [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]; грец. Ηροδότου. Ιστορίαι. Κλειώ. 107-130.