Іспанська соціалістична робітнича партія

Іспанська соціалістична робітнича партія (скор. ІСРП; ісп. Partido Socialista Obrero Español; скор. ісп. PSOE) — політична партія Іспанії, заснована 2 травня 1879 року Пабло Іглесіасом. Є членом Європейської соціалістичної партії і Соціалістичного інтернаціоналу.

Іспанська соціалістична робітнича партія Partido Socialista Obrero Español (PSOE)
Країна	Іспанія
Голова партії	Крістіна Нарбона
Ген. секретар	Педро Санчес
Засновник	Пабло Іглесіас
Дата заснування	2 травня 1879
Штаб-квартира	Ferraz, 70. 28008 Мадрид
Ідеологія	соціал-демократія[1] пан'європеїзм[2][3]
Молодіжна організація	Socialist Youth of Spaind
Членство в міжнародних організаціях	Партія європейських соціалістів Соціалістичний інтернаціонал
Кількість членів	460 000
Друкований орган	El Socialistad
Офіційний сайт	www.psoe.es

Основними поворотними точками у політичному та ідеологічному розвитку партії зіграли вибори 1982 і 2004 років, вигравши які партія приходила до влади і формувала уряд Іспанії. У 1999—2004 та 2011—2018 роках перебувала в опозиції. Партія посіла перше місце на парламентських виборах 2019 року. Її Генеральний секретар Педро Санчес став прем'єром 2 червня 2018 року після винесення вотуму недовіри попередньому міністру, представнику Народної партії Маріано Рахою.

Ідеологія

ІСРП створено з метою представляти інтереси робітничого класу, для чого планувалося прийти до влади і побудувати соціалізм марксистської моделі. У 1979 році партія відмовилася від ідей марксизму. Наразі партія ідеологічно перебуває серед європейських соціал-демократичних партій.

Вибори 2004 року

На парламентських виборах 14 березня 2004 ІСРП здобула переконливу перемогу. Вона отримала 42,6 % (11 мільйонів) голосів виборців — на 3 млн більше, ніж у 2000 році: 164 місця з 350 у конгресі депутатів проти 148 у Народної Партії. За результатами виборів 43-річний Хосе Луїс Родрігес Сапатеро сформував однопартійний уряд. Він став п'ятим головою уряду у постфранкістський період і першим, хто зайняв цей пост з першої спроби.

Структура і організація

ІСРП діє на території всієї Іспанії. На даний час партія налічує близько 460 000 членів (дані XXXVI Федерального конгресу), що входять у різні федерації та об'єднання партії. Серед них найвпливовішими і численними є: Андалусії (PSOE-A), Каталонії (Partit dels Socialistes de Catalunya) і Валенсії (PSPV-PSOE).

Федеральна організація: Федеральний з'їзд

Вищим органом партії є федеральний з'їзд (Congreso Federal) — збори делегатів, які обирають генерального секретаря і федеральну виконавчу комісію (Comisión Ejecutiva Federal). На з'їзді визначаються програма партії, найважливіші завдання і директиви, якими керуватиметься партія до наступного з'їзду.

На з'їзд збираються представники федерацій автономних співтовариств (за винятком Каталонії, у якій PSC є незалежною від ІСРП партією), об'єднань Сеути і Мелільї, європейської федерації і територіальних об'єднань партії в Америці. Також в з'їзді беруть участь молодіжна організація «Соціалістична молодь» (ісп. Juventudes Socialistas), рух Izquierda Socialista і Федерація прогресивних жінок (ісп. Federación de Mujeres Progresistas).

Федеральна виконавча комісія і федеральний комітет

Головним федеральним органом партії після з'їзду є федеральний комітет (ісп. Comité Federal), внутрішній парламент, який визначає політику партії, контролює діяльність Федеральної виконавчої комісії (ісп. Comisión Ejecutiva Federal (CEF)), затверджує національні виборчі списки, а також обирає кандидата у голови уряду, шляхом скликання Федерального конгресу, політичній конференції або проведення виборів для визначення кандидата («первинні» вибори). Федеральний комітет збирається тричі на рік.

Федеральна виконавча комісія є федеральним керівним органом партії. Вона складається з голови (ісп. presidente), генерального секретаря (ісп. secretario general) (дійсний лідер партії), Організаційного секретаріату (ісп. Secretaría de Organización), 11 галузевих секретаріатів (ісп. secretarías de área) і 18 виконавчих (ісп. secretarías ejecutivas). Серед її завдань виділяється конкретизація стратегії та дії з розвитку партії і координації різних структур PSOE (парламентські групи, партійні органи, федерації та ін.) Комісія збирається раз на 15 днів.

Федерації партії

Кожна федерація PSOE організується автономно. У кожному автономному співтоваристві і автономному місті є федерація PSOE. Крім того, за межами Іспанії, в Європі існує регіональна федерація PSOE, яка представляє інтереси іспанських резидентів у цьому регіоні. На регіональних конгресах обирається керівництво федерації, яке називається Виконавча комісія (ісп. Comisión Ejecutiva), Регіональна виконавча комісія (ісп. Comisión Ejecutiva Regional) або Національна виконавча комісія (ісп. Comisión Ejecutiva Nacional).

Фонди

Як і більшість великих іспанських партій ІСРП розпорядженні різними фондами.

• Фонд Хайме Віри. Створено у 1984 році, його діяльність спрямована на освіту серед дорослих та дослідження в області соціології, політики і економіки.
• Фонд Пабло Іглесіаса. Займається збереженням і поширенням історичної інформації і соціалістичної думки.
• Фонд Рамона Рубіаля. Спрямований на підтримку та захист іспанців за кордоном, а також дослідження з приводу їх положенню.
• Фонд Система. Публікує аналітичні журнал и, такі як «Система» (ісп. Sistema, спеціалізується на соціології) і «Теми для обговорення» (ісп. Temas para el Debate, аналіз і політичні роздуми). Також займається вивченням і публікаціями досліджень і монографій на різні теми.
• Міжнародна солідарність. Неурядова організація, яка концентрує свою діяльність у Латинській Америці, Середземномор'ї і Африці.

Визначні історичні члени партії

• Хуліан Бестейро (Julián Besteiro)
• Фернандо де лос Ріос (Fernando de los Ríos)
• Феліпе Гонсалес Маркес (Felipe González Márquez)
• Альфонсо Герра (Alfonso Guerra)
• Пабло Іглесіас Поссе (Pablo Iglesias Posse)
• Томас Меабе (Tomás Meabe)
• Хуан Негрін (Juan Negrín)
• Франсиско Ларго Кабальєро (Francisco Largo Caballero)
• Родольфо Льопіс (Rodolfo Llopis)
• Індалесіо Прієто (Indalecio Prieto)
• Рамон Рубіаль (Ramón Rubial)
• Хайме Віра (Jaime Vera)
• Факундо Пересагуа
• Олена Валенсіано

Примітки

1. Nordsieck, Wolfram (2019). Spain. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 28 квітня 2019.
2. Gibbons, 1999, с. 48: «This was in line with the PSOE's strongly pro-European policies»
3. Campoy-Cubillo, 2012, с. 163: «The Saharawi cause was embraced not only by the Europeanist PSOE»

Література

• Gibbons, John (1999), Spanish Politics Today, Manchester University Press, 174, ISBN 9780719049460, архів оригіналу за 2 травня 2019, процитовано 6 лютого 2020
• Campoy-Cubillo, Adolfo (2012), Memories of the Maghreb: Transnational Identities in Spanish Cultural Production, Palgrave Macmillan, 230, ISBN 9781137028150, архів оригіналу за 3 травня 2021, процитовано 6 лютого 2020

Див. також

• Політичні партії Іспанії
• Загальний союз трудящих

Посилання

• Офіційна сторінка [Архівовано 30 квітня 2011 у Wayback Machine.] (ісп.)
• Телевізійний канал PSOE [Архівовано 15 листопада 2012 у Wayback Machine.] (ісп.)
• Ель Сосіаліста, щомісячник PSOE [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.] (ісп.)
• Твій магазин PSOE [Архівовано 9 лютого 2013 у Wayback Machine.] (ісп.)
• PSOE Europa [Архівовано 13 лютого 2006 у Wayback Machine.], іспанці-соціалісти за кордоном (Європа) (ісп.)
• PSPV PSOE Валенсія [Архівовано 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (ісп.)
• PSOE Авілес [Архівовано 19 червня 2013 у Wayback Machine.] (ісп.)
• PSOE Астурія [Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine.] (ісп.)
• PSOE Малага провінція^{[недоступне посилання з травня 2019]} (ісп.)
• PSOE Малага місто [Архівовано 29 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (ісп.)
• PSOE Villaviciosa de Odón (Madrid) (ісп.)
• Мережа соціалістичних блогів [Архівовано 7 грудня 2012 у Wayback Machine.] (ісп.)
• PSOE Балеарські острови [Архівовано 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (ісп.)
• PSOE de Miajadas, Cáceres^{[недоступне посилання з лютого 2019]} (ісп.)