Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Іммануї́л Мо́ріс Валлерста́йн (англ. Immanuel Wallerstein; 28 вересня 1930, Нью-Йорк — 31 серпня 2019, Нью-Йорк) — американський соціолог та історик, відомий світ-системним підходом, один із лідерів сучасного неомарксизму.
| Іммануїл Валлерстайн | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. Immanuel Wallerstein | ||||
| Соціологія | ||||
 Іммануїл Валлерстайн на семінарі в Європейському університеті у Санкт-Петербурзі (24 травня 2008) | ||||
| Народження | 28 вересня 1930[1][2][3] Нью-Йорк, Нью-Йорк | |||
| Смерть | 31 серпня 2019[4] (88 років) Бренфорд | |||
| Громадянство (підданство) |  США[5] | |||
| Знання мов | ||||
| Ім'я при народженні | англ. Immanuel Maurice Wallerstein | |||
| Діяльність | ||||
| Викладав | Бінгемтонський університет | |||
| Член | Американська академія мистецтв і наук і Фі Бета Каппа | |||
| Науковий ступінь | доктор філософії | |||
| Основні інтереси | соціологія, соціальна історія | |||
| Значні ідеї | засновник світ-системного підходу | |||
| Alma mater | Колумбійський університет | |||
| Зазнав впливу | ||||
| Визначний твір | ||||
| Історичний період | Соціологія XX—XXI ст. | |||
| Нагороди | ||||
| iwallerstein.com | ||||
|
| ||||
 Іммануїл Валлерстайн у Вікісховищі | ||||
Навчався у Колумбійському університеті. У 1951 році отримав ступінь бакалавра, в 1954 році отримав ступінь магістра, а в 1959 році доктора філософії. З 1959 по 1971 рік викладав на факультеті соціології Колумбійського університету. З 1971 по 1976 рік — професор соціології в Університеті МакГілла (Монреаль, Канада). З 1976 по 1999 рік — почесний професор соціології в Бінгемтонському університеті (штат Нью-Йорк, США). З 2000 року — провідний дослідник у Єльському університеті. З 1994 по 1998 рік займав пост голови Міжнародної соціологічної асоціації.
Валлерстайн розпочав як експерт із питань пост-колоніальної Африки після міжнародно-молодіжної конференції, яку він відвідав 1951 року. До 1970 він обмежувався публікаціями на цю тему, але потім почав набувати статусу історика й теоретика глобальної капіталістичної економіки на макрорівні. Його критика світового капіталізму й заклики до антисистемного руху зробили його сірим кардиналом антиглобалізму як в академічному співтоваристві, так і за його межами, поряд із Ноамом Чомскі та П'єром Бурдьє.
Найважливіша праця Валлерстайна «Сучасна світ-система» вийшла у чотирьох томах 1974, 1980, 1989 та 2011 року. Плануються ще два томи. У цій праці Валлерстайн наголошує на економічних факторах, які на його думку переважають над ідеологічними факторами в глобальній політиці. В основному погляди Валлерстайна визначили три або чотири інтелектуальні джерела впливу:
Валлерстайн стверджував також, що на нього сильно вплинула світова революція 1968 року. Він працював тоді в Колумбійському університеті і брав участь у факультетському комітеті, що намагався знайти розв'язок проблем, піднятих студентськими заворушеннями. У кількох працях він відзначав, що ця революція поклала край лібералізму як ідеології в сучасній світовій системі.
Передбачення Валлерстайном збільшення значення протистояння північ-південь тоді, коли основним світовим конфліктом була холодна війна, заслуговує на особливу увагу.
З 1980 року він відстоює думку, що США є гегемоном у стані занепаду. У 90-х роках з нього за це часто підсміювалися, але після війни в Іраку ця думка набула поширення. Загалом Валлерстайн бачить розвиток світової каліталістичної системи, як загрозу для більшості населення світу[9]. Як і Маркс, Валлерстайн пророкує, що капіталізм буде замінений соціалістичною економікою[10].
Теорія Валлерстайна викликала жорстку критику не тільки з боку неолібералістів чи консерваторів, але й з боку деяких істориків, які заперечують історичну правдивість деяких із її положень. Критики зауважують, що Валлерстайн має схильність нехтувати культурним виміром, зводячи його до «офіційної ідеології» держав, яку потім можна легко видати за інструмент чисто економічних інтересів. Все ж аналітичний підхід Валлерстайна та суміжних теоретиків, таких як Андре Гундер Франк, Теренс Гопкінс, Самір Амін, Крістофер Чейс-Данн та Джованні Аррігі має значну вагу, виробивши загальну базу підходу. Він викликає значний інтерес прихильників антиглобалізму.
Валлерстайн брав участь і писав про Світовий соціальний форум.
Теоретизування Валерстайна не фокусується на окремих національних суспільствах, натомість він застосовує категорію світ-система. Поняття «світ» у цьому випадку розуміється не як світ, а як його частина, що являє собою певну окрему цілісність. Просторові зв'язки між суспільствами окреслені межами, що і є межами світ-системи. Всередині цих меж знаходяться центр (ядро), периферія та напівпериферія, вони і становлять собою частини світ-системи. Поза межами — зовнішній простір.
Існує два види світ-системи: світ-економіка та світ-імперія. Ключова відмінність між ними полягає у різних політичних структурах. Світ-імперія є структурою, яка має одну загальну політичну структуру та один загальний розподіл праці. Головним поняттям розробленої Валлерстайном концепції є світ-економіка — система міжнародних зв'язків, заснована на торгівлі.
Історія розглядається Валлерстайном як розвиток різних регіональних світ-систем (світ-економік і світ-імперій), які довгий час конкурували одна з одною, поки європейська (капіталістична) світ-економіка не стала домінуючою. Тим самим Валлерстайн оспорює традиційні (формаційний і цивілізаційний підходи до історії), пропонуючи нову, третю парадигму суспільного розвитку.
Центр (ядро) має гегемонну силу, яка є здатністю держави розповсюджувати свої правила у міждержавну систему не тільки через ринок, але й використовуючи політичний вплив. Але гегемонія — це радше не структура, а процес у часі, бо спочатку певна країна може бути лідером, але згодом у світ-системі може з'явитись інша, яка стане для неї конкурентом і сила буде розподілена між двома, а можливо і більше суб'єктами. Тому гегемонна країна має намагатися стримувати економічне зростання своїх союзників, щоб зберегти власну перевагу, але, з іншого боку, їй необхідно, щоб її союзники були доволі сильними, бо вони виступають для неї ринком. Якщо гегемонна держава занепадає, то це не означає, що вона одразу стає слабкою, навпаки, — на довгий період часу вона залишається лідером у політичній та військовій сфері, але вже не в економічній. Таке послаблення гегемонії провокує зміни у всьому світовому порядку.
Процес інкорпорації у світ-систему або процес «периферізації» полягає у більш детальному розділенні праці між країнами, що провокує об'єднання їх в єдину світ-систему.
Згідно концепції Валлерстайна капіталізм спочатку розвивався як цілісна система світових зв'язків, окремими елементами якої були національні економіки.
Капіталізм зародився в XVI столітті, коли через випадковий збіг обставин у Західній Європі світ-імперії поступилися місцем світ-економіці, заснованій на торгівлі. Капіталістична світ-економіка породила колоніальну експансію західноєвропейських країн, до XIX століття вона придушила всі інші світ-економіки і світ-імперії, залишившись єдиною сучасної світ-системою.
Згідно теорії Валлерстайна, всі країни капіталістичної світ-економіки живуть в одному ритмі, що диктується «довгими хвилями» Кондратьєва.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
