Імажизм

Імажи́зм  (англ. imagism, від лат. imago: об­раз, зображення)^[1]— модерністська, ^[2][3][4] декадентська течія в англійській та американській поезії початку XX століття^[1][5].

Не плутати з Імажинізм.

Історія

Виникла у Лондоні (1912) і поширилася в англо-американських літературних колах; проіснувала до 1930 р.^[2][3]

Теоретиком стилю вважаєть­ся учень А. Бергсона, засновник клубу «Школа іма­жизму» англійський філософ Томас Г'юм (Х’юм) та американський поет Езра Луміс Паунд.^[2]

Найвидатніші представники імажизму були:^[2]

• Англійські поети
  • Томас Стернз Еліот
  • Девід Герберт Лоуренс
  • Річард Олдінгтон
• Американські поети
  • Емі Ловелл
  • Гільда Дулітл
  • Джон Флетчер
  • Дж. Джойс,

Метод імажистів полягає в передаванні суб'єктивних вражень, штучному поєднанні метафор і образів.^[1]

Імажисти нама­гаються відтворити не саму реальність, а переживання, вражен­ня, які виникають асоціативно. Звідси й тематика їхніх творів: природа, предмети, ефемерні почуття та емоції.^[6] (Т.-Є. Г'юм, Т. Еліот, Д. Лоуренс)^[7]

Імажисти, поєднуючи філософію інтуїтизму та формальні теорії французького символізму, культивували самодостатній «чистий» образ, вільний вірш.

Імажизм знаменував собою відрив від романтизму і перехід до форм сучасної англо-американської поезії.

До імажизму сходить назва імажинізму— літературної школи, що з'явилася в Росії після революції^[8].

Див. також

• Імажинізм

Посилання

• Імажизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 412-413.
• Імажизм // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 223. — 634 с.