Ільменський заповідник

Ільменський державний заповідник імені В. І. Леніна (рос. Ильменский государственный заповедник имени В.И. Ленина) — державний заповідник, структурно входить до складу Південно-Уральського наукового центру Уральського відділення РАН^[2].

Ільменський заповідник

55°00′55″ пн. ш. 60°09′32″ сх. д.
Країна	Росія[1]
Розташування	Челябінська область
Площа	303,8 км²
Засновано	14 травня 1920
Вебсторінка	igz.ilmeny.ac.ru
Ільменський заповідник (Росія)
Ільменський заповідник у Вікісховищі

Розташований у центральній частині Челябінської області біля міста Міас. 14 травня 1920 року декретом В. І. Леніна Ільменські гори оголошено мінералогічним заповідником, одним з перших заповідників, створених у Росії, зараз він за своєю площею займає тридцять четверте місце серед заповідників країни^[3]. Це природоохоронний, науково-дослідний державний заклад зі статусом інституту у складі Уральського відділення Російської Академії наук. Метою діяльності заповідника є збереження в природному стані природного комплексу, виконання фундаментальних наукових досліджень геолого-мінералогічного, еколого-біологічного профілю, екологічного і природно-наукового просвітництва населення. Колектив науковців і співробітників заповідника веде активну просвітницьку роботу з популяризації науки і пропаганди дбайливого ставлення до природи та захисту навколишнього середовища.

Геологія

Ільменогірський комплекс розташований у південній частині Сисертсько-Ільменогірського антиклінорія Східно-Уральського підняття, має складчасто-блокову будову і складений різними за складом магматичними і метаморфічними породами. Найбільший інтерес представляють тут численні унікальні пегматитові жили, в яких зустрічаються топаз, аквамарин, фенакіт, циркон, сапфір, турмалін, амазоніт, різні рідкіснометалеві мінерали. Тут вперше у світі відкрито 16 мінералів — ільменіт, ільменорутил, калійсаданагаїт (калійферрісаданагаїт), канкриніт, макарочкиніт, монацит-(Ce), поляковит-(Ce), самарськіт-(Y), свяжиніт, ушковіт, фергусоніт-бета-(Рє), фторомагнезіоарфведсоніт, фторорихтеріт, хіоліт, чевкиніт-(Ce), ешиніт-(Ce).

Географія

Ільменський заповідник

Рельєф західної частини низькогірний. Середні висоти хребтів (Ільменського й Ішкульського) 400—450 м над рівнем моря, максимальна відмітка 747 м. Східні передгір'я утворені невисокими височинами. Понад 85 % площі зайнято лісами, близько 6 % — лугами та степами. Вершини гір покриті листяно-сосновими лісами. На півдні переважають соснові ліси, на півночі — сосново-березові та березові. На західних схилах Ільменських гір розташований масив старого соснового лісу. Зустрічаються ділянки листяників, кам'янистих, злаково-різнотравних та чагарникових степів, мохові болота з журавлиною і багно. У флорі відзначено понад 1200 видів рослин, багато ендемічних, реліктових та рідкісних видів. Мешкають горностай, лісовий тхір, колонок, вовк, рись, політуха сибірська, зайці — біляк і русак, заходить бурий ведмідь. Лось і сарна нечисленні. Акліматизовані плямистий олень і бобер. З птахів звичайні тетерукові — глушець, тетерук, орябок, сіра куріпка. У заповіднику гніздяться лебідь-кликун і сірий журавель, відмічені рідкісні птахи — орлан-білохвіст, орел-могильник, сапсан, скопа, балабан, хохітва.

З 1930 р. існує мінералогічний музей, заснований О. Є. Ферсманом, у якому представлено понад 200 різних мінералів, виявлених у Ільменському хребті, зокрема топази, корунди, амазоніти та ін.

У 1991 році організовано філію — історико-ландшафтний археологічний пам'ятник «Аркаїм» площею 3,8 тис. га. Розташований у степових передгір'ях Східного Уралу, в Караганській долині. Тут зберігаються понад 50 археологічних пам'яток: мезолітичні і неолітичні стоянки, могильники, поселення бронзового століття, інші історичні об'єкти. Особливе значення має укріплене поселення Аркаїм XVII—XVI ст. до н. е.

Заповідник у цифрах

• Площа заповідника — 303,8 км²
• Довжина Ільменського хребта з півночі на південь — 41 км
• Найвища точка — гора Ільментау, висота 747,3 метра.
• Гідрологічна мережа заповідника становить 9 % території.
• У заповіднику 25 озер.
• Найглибше озеро — Великий Кісегач, глибиною 34 метри.
• Найдовша річка — Велика Черемшанка — 9,8 кілометра.

Мінерали, гірські породи

• Мінералів — 268
• Вперше в світі відкриті в Ільменах — 16
• Гірські породи — понад 70
• Копі — понад 400

Рослинність

• Ліси займають 85 % площі заповідника. Близько 55 % лісів утворює сосна звичайна, 40 % — береза повисла.
• Вищих рослин — 955 видів, з них 50 реліктів та понад 20 ендеміків.
• У заповіднику 138 видів мохів, 173 види грибів, 479 видів водоростей.

Тваринний світ

• Ссавців — 57 видів
• Птахів — 173 види, з яких 125 видів гніздяться на території заповідника
• Земноводні — 5 видів
• Рептилій — 6 видів
• Риб — 18 видів

Загальний обсяг фауни безхребетних 10-12 тис. видів (експертна оцінка), з них на сьогодні відомо:

1. комах — 3200 видів
2. павукоподібних — 228 видів
   • молюсків — 72 види^[4]

Археологія

• Стоянок древньої людини — 50

Див. також

• Ігнатьєвська печера

Література

• Березин Б. А. Путеводитель по Ильменскому государственному заповеднику. Миас, Южный Урал, Челябинская область / АН СССР. — М.; Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — 96 с. — 2665 прим. Архівовано з джерела 22 жовтня 2020 (рос.)

Посилання

• Ільмени [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Сайт Ільменського заповідника [Архівовано 20 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Комахи з Червоної Книги РФ у фауні Ільменського заповідника та перспективи їх збереження
• Про організацію Ільменського заповідника
• Ilmeny: Mineralogy of Pegmatites by Vladimir A. Popov and Valentina I. Popova [Архівовано 28 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Вплив антропогенних факторів на територію Ільменського заповідника
• Цикл публикаций об Ильменском заповеднике (к 80и летию). Архів оригіналу за 9 березня 2009.
• Рослинний світ Ільменського заповідника [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Примітки

1. GEOnet Names Server — 2018.

   d:Track:Q1194038
2. Южно-Уральский научный центр [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.], Структура/Научные организации. Официальный сайт Российской академии наук (Уральское отделение).
3. География Челябинской области / Автор М. А. Андреева, А. С. Маркова — Челябинск: Южно-Уральское книжное издательство, 2002. — С. 122. — 20000 экз.
4. Общие сведения. Сайт Государственного Ильменского заповедника. Архів оригіналу за 28 лютого 2015. Процитовано 28 лютого 2015.