Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ігор (в миру Юрій Андрійович Ісіченко; нар. 28 січня 1956, Башкирія) — український церковний та громадський діяч, архієпископ-емерит, науковець, письменник. Член Українського ПЕН.
| Ігор | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| 2003 — 18 березня 2020 | ||
| Церква: | Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (оновлена) | |
| Попередник: | єпархію утворено, шляхом відділення від УАПЦ | |
| ||
| 25 лютого 2000 — 30 січня 2002 | ||
| Церква: | УАПЦ | |
| Попередник: | Димитрій (Ярема), як Патріарх Київський і всієї України | |
| Наступник: | Мефодій (Кудряков), як Митрополит Київський і всієї України | |
| без повноваженнь предстоятеля | ||
| ||
| 12 липня 1993 — 2003 | ||
| Інтронізація: | 12 липня 1993 | |
| Церква: | УАПЦ | |
| Попередник: | єпископ Роман Попенко | |
| Наступник: | Лаврентій (Мигович) | |
| Альма-матер: | Харківський державний університет | |
| Науковий ступінь: | доктор філологічних наук | |
| Діяльність: | архієпископ, науково-педагогічний працівник, письменник, науковець | |
| Громадянство: |  СРСР Україна | |
| Ім'я при народженні: | Юрій Андрійович Ісіченко | |
| Народження: | 28 січня 1956 (68 років) Мурапталовський радгосп, Куюргазинський район, Башкирія,  РРФСР | |
| Батько: | Андрій Ісіченко | |
| Мати: | Марія Ісіченко | |
| Священство: | 4 січня 1993 | |
| Чернецтво: | 12 березня 1992 | |
| Єп. хіротонія: | 12 липня 1993 | |
|
Нагороди: | ||
Походить з українців Правобережжя, що оселилися на Слобожанщині. Народився в Башкирії в родині будівельника. Після народження Юрія 1956 року родина Ісіченків повертається до Балаклії. Там навчався в середній школі № 2 (1963—1973), працював столяром, коректором районної друкарні (1973—1974). Навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету протягом 1974—1979 рр. (спеціальність — українська мова та література). Був комсоргом курсу. 1979—1981 рр. працював викладачем української мови та літератури в середній загальноосвітній школі № 6 м. Балаклії. З лютого 1981 р. — викладач (з 1989 р.доцент, з 2010 р. професор) кафедри історії української літератури Харківського державного університету — пізніше Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. З 2006 р. веде курс «Українське літературне бароко» в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Київ). 15 квітня 1987 р. захистив у Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка дисертацію на ступінь кандидата філологічних наук «Києво-Печерський патерик в історико-літературному процесі XVI—XVIII ст. на Україні». 14 травня 2009 р. захистив у Києво-Могилянській академії дисертацію на ступінь доктора філологічних наук на тему «Аскетична література Київської Руси». Наукові дослідження присвячені поетиці середньовічної та барокової прози, історії Церкви, аскетичній культурі. Автор кількох десятків публікацій з проблем духовного життя, суспільної ролі Церкви. 2018 р. прийнятий до складу Українського ПЕН.
Наукові дослідження присвячені поетиці середньовічної та барокової прози, історії Церкви, православній аскезі. Автор десятків публікацій з проблем духовного життя, суспільної ролі Церкви.
У співавторстві з Володимиром Калашником і Аллою Свашенко видав «Самоучитель украинского языка».[1]
1988—1990 рр. працював у громадсько-політичних організаціях «Спадщина», Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Народний Рух України, брав участь у їхньому створенні на Харківщині. 15 лютого 1990 р. організував ініціативну групу для створення православного братства, 7 липня 1990 р. очолив Українське Православне Братство на Харківщині, яке згодом увійшло до Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозваного УАПЦ. 13 грудня 1991 р. — 12 грудня 1992 р. був головою Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозваного.
Монаший постриг з іменем Ігоря прийняв 12 березня 1992 р. в Свято-Михайлівському монастирі м. Києва (таємно). Організував перший єпархіальний собор 5 квітня 1992 р. та відновлення Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. З благословення Патріарха Київського і всієї України Мстислава (Скрипника) 20 грудня 1992 р. висвячений на ієродиякона, 4 січня 1993 р. — на ієромонаха, 12 липня 1993 р. — на єпископа Харківського і Полтавського. З передсмертної волі патріарха Мстислава рукоположення відправили архієпископ Петро (Петрусь), єпископ Михаїл (Дуткевич), єпископ Феоктист (Пересада).
17 жовтня 1996 р. указом патріарха Димитрія призначений керуючим справами Патріархії УАПЦ. 14 вересня 2000 р. обраний на цю посаду Помісним Собором УАПЦ. Тимчасово керував Черкаською (1997—1998), Київською (2000—2001) єпархіями. 29 травня 1997 р. Помісним Собором УАПЦ піднесений у ступінь архієпископа. Після смерті Патріарха УАПЦ Димитрія (Яреми) у 2002 — 2003 роках виступив проти негативних явищ у новому керівництві УАПЦ. Відстоював доцільність і необхідність збереження попередьої орієнтації УАПЦ на митрополита УПЦ в США Константина (Багана), главу УАПЦ в діаспорі (Константинопольського патріархату). Після упокоєння патріарха Димитрія орієнтувався на встановлення канонічного спілкування з УАПЦ в діяспорі. У 2014—2015 рр. пішов на зближення з УГКЦ. 18 березня 2020 р. на XXXI єпархіяльному соборі заявив про припинення ним повноважень єпархіяльного архиєрея.
Богословську освіту здобув у Колеґії Патріярха Мстислава (Харків). Ректор Колеґії Патріарха Мстислава — вищої богословської школи УАПЦ в Харкові (з 1994 р.). Директор Українського центру візантиністики і патрології (з 2002 р.).
Спеціалізується на вивченні історії української літератури Х-XVIII ст., шевченкознавстві, взаємодії літератури та релігії, історії християнства.
9 липня 2022 р. владиці Ігорю вручили почесне звання доктора Honoris Causa УКУ в Українському католицькому університеті під час випускних урочистостей.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
