Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Росоховатський Ігор Маркович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 30 серпня 1929 Шпола, Україна | |||
Помер | 8 червня 2015 (85 років) | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | журналіст, письменник | |||
Alma mater | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова | |||
Мова творів | українська, російська | |||
Роки активності | 1946–1989 | |||
Напрямок | фантастика | |||
Членство | СП СРСР | |||
| ||||
Росоховатський Ігор Маркович (30 серпня 1929, Шпола — 8 червня 2015[1][2]) — український письменник-фантаст, прозаїк та поет.
Народився в місті Шпола Черкаської області. Закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Науковий журналіст, працював у редакціях українських газет («Юний ленінець» та ін.), автор багатьох книг і понад сотні науково-популярних статей. У співавторстві з доктором фізико-математичних наук, ученим-кібернетиком, членом-кореспондентом АН СРСР А. О. Стогнієм він написав науково-популярні книги «КД — кібернетичний двійник» (1975) і «Двійник конструктора Васильченко» (1979), в яких є «вкраплення» фантастичних оповідань автора. І. Росоховатский був головним редактором київського журналу «Всесвітня фантастика і детектив». Член Спілки журналістів і Спілки письменників СРСР. Жив у Києві.
Друкуватися почав у 1946 році. У 1954 році у видавництві «Молодь» вийшла його перша книга — поема «Міст (Слово про Івана Кулібіна)». У фантастиці дебютував у 1958 році оповіданням «Море, що бушує в нас…». Науково-фантастичні твори Росоховатського відзначалися преміями на республіканських, загальносоюзних і міжнародних конкурсах журналу «Техніка молоді», призом журналу «Уральський слідопит».
Головна тема письменника, що пройшла практично через всю його творчість — це недосконалість людини. Росоховатський у кожному своєму оповіданні шукав причини цього і пропонував шляхи, нехай поки що фантастичні, зміни людини до кращого. Не випадково з цього і вилився його цикл про сигомів, а також оповідання про нероздільний зв'язок усього сущого: космосу, людини, травинки — живої і неживої природи.
У деяких, незв'язаних між собою, оповіданнях автора згадується могутня зброя «генхас» (Генератор Хаосу), що порушує внутрішньоатомні зв'язки в молекулах — будь-який предмет, що потрапляє в поле «генхаса», розсипається до невпізнанності. Твори письменника хронологічно не вишикуєш, проте, за їх змістом можна скласти картину майбутнього «поліпшення» людини, яким його бачить І. Росоховатський. Кіберорганізми повинні стати наступним етапом еволюційного розвитку на Землі. Якщо, спочатку це будуть високоорганізовані мислячі роботи, ніякої подоби з виглядом людини не мають (повість «Закони лідерства»), то потім на сцену виходять КД — кібернетичні двійники, які не відрізняються від людей, але володіють необмеженою пам'ятю, а також можливість самовдосконалитися в разі потреби (повість «Годинник»).
Третій етап — найголовніший. Сигоми — ось та панацея, що дозволить людині не тільки досягти найвіддаленіших куточків Всесвіту, але і на багато років, аж до безсмертя, продовжити термін життя людини, нехай навіть і в напівкібернетичному виді.
Тема сигомів виникла у творчості Росоховатського в 1960 році, починаючи з повісті «Смертні і безсмертні». Автор сподівався, що сигоми стануть наступним етапом людської еволюції: «Людина переступить природні рамки і відобразить саму себе в універсальному пластичному організмі, буде безболісно добудовувати і перебудовувати його».
Сигом — скорочена назва від словосполучення «синтетичний гомо» (лат. homo — людина) — синтетична людина, що буде штучно створена у недалекому майбутньому — у XXI столітті. Вони, як правило, не вирізняються розмірами від звичайних людей, але мають ідеальну форму тіла і риси обличчя. Вони переробили своє тіло відповідно своїх завдань і можливостей, і можуть переміщатися в просторі без видимих двигунів. Створювали їх з єдиною метою — пройти там, де не пройде людина, наприклад, дослідження далекого космосу, так що на Землі їх лише одиниці. А в космічному просторі їх набагато більше.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.