Loading AI tools
литовсько-руський (український) магнат З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вишневецький Іван Михайлович гербу Корибут (1490—1543) — руський князь і магнат, державний діяч Великого князівства Литовського. Батько Дмитра-Байди Вишневецького.
| Іван Вишневецький | |
|---|---|
 | |
| Народився | 30 листопада 1490 або не пізніше 1480 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство |
| Помер | не раніше 1541 і не пізніше 24 травня 1542 Вишнівець, Кременецький повіт, Волинське воєводство |
| Поховання | Києво-Печерська лавра |
| Країна |  Велике князівство Литовське |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Литовсько-московська війна 1534—1537[1] |
| Титул | князь |
| Посада | Черкаський староста[d], Староста Пропойськийd[2], Чечерський старостаd[2], Канівський старостаd і Q26713572?[3] |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Вишневецькі |
| Батько | Михайло Вишневецький |
| Мати | Q130214920?[4] |
| Брати, сестри | Федько Вишневецький, Федір Вишневецький і Вишневецький Олександр Михайлович |
| У шлюбі з | Анастасія Олізарович Марія Магдалена Бранкович |
| Діти | 1) Дмитро, Андрій, Костянтин, Катерина; 2) Сигізмунд, Олександра |
 | |
Син князя Михайла Васильовича Вишневецького (1475–1512). Здобув класичну освіту. Отримав військовий досвід під орудою батька. Разом з ним і братом Олександром в 1512 розбив кримськотатарську орду під Лопушним.
Активно розширював свої володіння, здебільшого на Волині та Білорусі. Процес припав на період між 1511 та 1532 (отримував у вигляді надань, найперше — від короля Сигізмунда I Старого), захоплював силою, купував.
З 1533 року був старостою ейшишським і ворнянським, у 1536–1543 — старостою чечерським[5], з 1541 року — канівським та черкаським, з 1556-го — пропойським (того року згаданий також старостою чечерським). Земський «попис» зобов'язував його виставляти 14 озброєних вершників.
Брав участь у Стародубській війні. У 1534 році разом з володимирським старостою Федором Сангушком сплюндрував Смоленську землю, завдавши значної шкоди московитянам. Після цього рушив до Могильова, де з'єднав з великим гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом. По укладенню миру 1536 року повернувся до своїх володінь.
Після смерті Костянтина Острозького став одним з організаторів оборони Волині від нападів татар. Зокрема, з цією метою очолював мобілізацію шляхти 1534, 1538 та 1540.
Після смерті у 1543 році похований у Києво-Печерській лаврі.
Фінансував діяльність декількох Київських святинь, серед яких Михайлівський собор та Києво-Печерська Лавра. Також відомий тим, що фундував Вознесенську замкову церкву (1530 рік), яка, хоча й невелика, проте відома своє акустикою та двома старовинними іконами Пресвятої Богородиці, що були виконані у староруському (староукраїнському) та візантійському стилях.
Перша дружина — Анастасія Олізарович — донька Семена Олізаровича з роду київських бояр, вдова князя Івана Сангушка-Ковельського. Діти:
Друга дружина — Марія Магдалена, донька Йована Бранковича, деспота сремського та Єлени Якшич[6].
Діти:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
