Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Наталія Василівна Іванюшева | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 18 грудня 1937 (86 років) Київ, Українська РСР |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українка |
| Батько | Ковальський Василь Євгенович |
| Мати | Ковальська (Макушко) Варвара Романівна |
| Діти | син Андрій |
| Нагороди |     |
Ната́лія Васи́лівна Ковальська, у шлюбі Іваню́шева (18 грудня 1937) — українська перекладачка жестової мови, сурдопедагогиня, дослідниця української жестової мови, культури та історії глухих України.
Наталія Ковальська народилася 18 грудня 1937 року в місті Києві, Українська РСР, в сім'ї глухих батьків. Батько, Ковальський Василь Євгенович, закінчив Санкт-Петербурзьке училище глухонімих під піклуванням імператриці Марії Федорівни; мати, Ковальська (до шлюбу Макушко) Варвара Романівна, вчилася в Київській гімназії для глухих дітей. Батько був техніком-креслярем, мама — швачкою.
У сім'ї було троє дітей. Старша сестра, Тетяна, закінчила Бауманську морехідку і стала штурманкою, потім — капітаном; брат, Іван, працював перекладачем жестової мови на Київському УВК № 2 для глухих, а потім став інженером-будівельником кораблів і літаків. А Наталя все життя пов'язала з Українським товариством глухих (УТОГ).
З раннього віку вона перебувала серед глухих і була їхньою перекладачкою: спочатку в сім'ї, а потім і для нечуючих сусідів, які часто бували в їхньому будинку.
В неповних 16 років Наталя Ковальська прийшла на Київське УВК № 1 для глухих перекладачкою. Так, із 1953 року починається її трудова діяльність в Українському товаристві глухих. Першими її наставниками в роботі були перекладачка Шеля Марківна Бялик і начальник відділу кадрів, а потім заступник директора Київського УВК № 1 Анатолій Іванович Козаченко.
У 1954 році директором Київського УВК № 1 був призначений Петро Карпович Набоченко — один із засновників Українського товариства глухих. Коли в 1955 році П. К. Набоченко був обраний заступником голови ЦП УТОГ, він запропонував Наталі перейти на роботу в Центральне правління УТОГ. І тут для неї почалася друга школа. Набоченко всіляко сприяв їй, змушував опановувати всі ділянки роботи в апараті ЦП УТОГ.
Працюючи в УТОГ, Наталія Іванюшева в 1969 році закінчила дефектологічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького (нині — Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова), після чого їй було запропоновано перейти до НДІ педагогіки і зайнятися науковою роботою, проте вона відмовилася.
Цього ж року вона переходить працювати в щойно відкритий Республіканський театр міміки та жесту глухих «Райдуга» на посаду педагогині-консультантки із жестово-мімічної мови. Метою її роботи було аби глухі актори театру несли зі сцени культуру мови, передаючи пісні й вірші красивими, чіткими жестами. У числі її перших учнів були такі актори як О. Мізгірьова, В. Журков і В. Стьопкін, що отримав надалі звання Заслуженого артиста України.
У 1968 році був виданий перший в Україні підручник для перекладачів жестової мови «Міміко-жестикуляційна мова», авторкою і упорядницею якого була Наталія Іванюшева. Це видання стало у пригоді педагогам спеціалізованих шкіл-інтернатів та батькам глухих та слабочуючих дітей в опануванні жестової мови.
Основне місце в трудовій діяльності Наталії Іванюшевої займали питання освіти глухих. За направленням ЦП УТОГ вона в період з 1976 по 1987 роки працювала перекладачкою жестової мови в групах глухих студентів та викладачкою російської мови і літератури Київського технікуму легкої промисловості (нині — Державний вищий навчальний заклад «Київський коледж легкої промисловості»). У 80-х роках за ініціативи тодішнього голови Центрального правління УТОГ Ю. П. Максименка був ужитий ряд заходів щодо розширення мережі навчальних закладів, у яких мали б змогу навчатися глухі. Для цього було уведено посаду провідного спеціаліста зі створення спецгруп глухих у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах України, яку Наталія Іванюшева обіймала з 1987 по 1993 роки.
Із 1993 по 2012 роки Наталія Іванюшева працювала інструкторкою-перекладачкою жестової мови Київської організації УТОГ. Протягом цього періоду своєї трудової діяльності була незмінною викладачкою Республіканських курсів підготовки та підвищення кваліфікації перекладачів жестової мови. Серед її учнів — найкращі перекладачі жестової мови України: Наталія Дмитрук, Тетяна Журкова, Олександр Трикін, Ігор Бондаренко та інші.
У 2006 році за ініціативи Українського товариства глухих у структурі Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України було створено Лабораторію жестової мови, де Наталя Іванюшева працювала науковою співробітницею[1]. За понад 10 років наукової роботи опубліковано: Українську жестову абетку (2005, 2006), Комплекс дактильно-жестових вправ до посібника «Українська жестова абетка» (2006), Комплект програм з вивчення української жестової мови (2008), Український жестівник для батьків (2011), Концепцію білінгвального навчання осіб з порушеннями слуху (2011), Жестівник "Українська жестова мова" (2012), низку статей, тез. За активної участі і підтримки організовано і проведено науково-методичні семінари, конференції, круглі столи, наради. Наталія Іванюшева систематично проводила курси з жестової мови різних рівнів, для різних категорій слухачів. Завжди була і є зразком точного і вишуканого жесту. Її учні називають Майстром і Корифеєм жестового перекладу.
У листопаді 2007 року на загальних зборах і за ініціативи перекладачів жестової мови міста Києва та Київської області було створено Раду перекладачів жестової мови (РПЖМ) як консультативно-дорадчий орган Київської організації УТОГ. РПЖМ як орган було офіційно затверджено 15 січня 2008 року і головою його було обрано Наталію Іванюшеву[2].
У 1992 році за вагомий внесок у розвиток Українського товариства глухих Н. В. Іванюшевій було присвоєно звання «Почесний член УТОГ», а в 2003 році Київською міською державною адміністрацією вона нагороджена Почесною грамотою та нагрудним знаком пошани, а в 2006 році їй присвоєно звання Заслужений працівник соціальної сфери України[3].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
