Іванченко Євтихій Якович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Іванченко Євтихій Якович

Іванченко Євтихій Якович (22 серпня 1895, с. Новоіванківка, нині Новомиколаївський район, Запорізька область 11 лютого 1980, м. Харків) — науковець, гірничий інженер-механік, завідувач кафедри гірничої електротехніки у Харківському гірничому інституті (до 1973), депутат Українських Установчих Зборів (1918).

Коротка інформація Євтихій Якович Іванченко, Народився ...
Євтихій Якович Іванченко
Thumb
Народився22 серпня 1895(1895-08-22)
с. Новоіванківка, Запорізька область, Російська імперія
Помер11 лютого 1980(1980-02-11) (84 роки)
м. Харків, УРСР
Країна СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьгірничий інженер 
Alma materНТУ ДП 
Галузьелектротехніка
ЗакладХарківський національний університет радіоелектроніки
Посадапрофесор, завідувач кафедри гірничої електротехніки у Харківський гірничий інститут (до 1973)
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Науковий керівникДинник О. М. Федоров М. М.
Відомі учніОгороднейчук І. П.
Аспіранти, докторантиОгороднейчук Іван Пилипович[1]
Alexander Volkovd[1]
Valentin Sviridovd[1]
N V Khudobind[1]
Zinoviy Mikhailetskiyd[1]
Valeriy Salygin (Salyga)d[1]
Oleg Rudenkod[1]
Wil Krasavind[1]
Boris Kobiakovd[1]
Vladimir Byrkad[1]
Tatyana Galchund[1]
Nikolay Biland[1]
Yevgeniy Shtepad[1]
Anatoliy Chibrikovd[1]
Vasiliy Khomenkod[1]
Anatoliy Tiutiunnikd[1]
Viacheslav Sokhind[1]
Vadim Salygad[1]
Oleg Savind[1]
Anatoliy Gnatiukd[1]
Vladislav Domrind[1]
Yuriy Yevtukhovd[1]
Vadim Ivanitskiyd[1]
Viacheslav Kamenevd[1]
Alexandra Kotliarovad[1]
Vitaliy Luzganovd[1]
Boris Kurovd[1]
Nikolay Shmachkovd[1] 
Нагороди
Орден Трудового Червоного ПрапораМедаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Знак «Шахтарська доблесть» II ступеня
Знак «Шахтарська доблесть» II ступеня
Закрити

Біографія

Узагальнити
Перспектива

Євтихій Іванченко народився 22 серпня 1895, у селі Новоіванківка, нині Новомиколаївський район, Запорізька область[2].

У 19091913 Євтихій Іванченко навчався в Запорізькому ремісничому училищі.

У 19151918 брав участь у воєнних діях[2][3].

У 19201923 навчався у Дніпропетровському робітфаку[4].

19231928 навчання у Дніпропетровському гірничому інституті на електротехнічному відділенні. У 1928 році він закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. У тому ж році за рекомендацією декана гірничо-заводського факультету проф. О. М. Динника залишився для викладацької і наукової роботи на кафедрі прикладної механіки, яку і очолив у 1943 році[2].

За великий внесок у розвиток гірничодобувної промисловості у 1935 році йому було присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук і вчене звання доцента без захисту дисертаційної роботи. Потім була війна, евакуація Дніпропетровського гірничого інституту у Свердловськ та Караганду. Після визволення Дніпропетровська у жовтні 1943 року, повернення інституту до рідного міста.

У 19431950 завідувач кафедри прикладної механіки. У 1946 році він успішно захистив докторську дисертацію і отримав науковий ступінь доктора технічних наук і звання професора у 1948 році[2].

Від 1950 очолював кафедру гірничої електромеханіки у Київському політехнічному інституті[2].

У 1953 році професор Іванченко пройшов за конкурсом на завідування кафедрою гірничої електротехніки у Харківський гірничий інститут. Він виступив з ініціативою створення нової спеціальності — «Автоматизація виробничих процесів у гірничій промисловості»[5]. Відкриття цієї спеціальності спричинило появу абсолютно нових тоді дисциплін для вузу гірничого профілю: електроніка, радіотехніка, теорія автоматичного регулювання та інших.

7 липня 1958 року кафедра гірничої електротехніки була перепрофільована у кафедру гірничої автоматики і телемеханіки[6], завідувачем якої було призначено Євтихія Іванченка.

З 1966 по 1973 рік він працював на посаді завідувача кафедри автоматики і телемеханіки Харківського інституту радіоелектроніки, після чого до останніх днів свого життя залишався професором-консультантом.

Наукова робота

Узагальнити
Перспектива

Діяльність Євтихія Іванченка як керівника науково-дослідних робіт надала нового імпульсу напрямку роботи з питань автоматизації виробничих процесів[7]. За перші три роки роботи у Харківському гірничому інституті (19541957) обсяг госпдоговірних тематик виріс до 3,5 мільйона карбованців. За його ініціативою Міністерство вугільної промисловості УРСР організувало кілька науково-дослідних лабораторій, що значно підвищило якість навчального процесу.

Євтихій Іванченко є засновником наукової школи автоматизації виробничих процесів у Харківському гірничому інституті. Продовжив і розвинув запропоновану М. М. Федоровим теорію гармонійного підйому, механічну теорію рудничних машин. Розробив і впровадив систему управління неврівноваженим підйомом. Ґрунтуючись на дослідженнях М. М. Федорова в галузі рудникової вентиляції, запропонував систему дистанційного управління пасивними регулюючими пристроями системи провітрювання шахт. Досліджував газодинамічні процеси в атмосфері цехів компресорних станцій. Проводив наукові дослідження з теорії механізмів і машин, розробки схем і засобів автоматизації, телемеханізації виробничих процесів, зв'язку на вугільних шахтах, міцності скипів підйому, шахтних піднімальних машин[8].

Творчий доробок

Євтихій Іванченко є автором низки статей, книг та монографій:

  • Іванченко Є. Я. Електричне спорядження металургійних заводів. — Харків, Дніпропетровськ: Держтехвидав України, 1931. — Ч. 1: Електричні повідні. — 1931. — 215 с.[9]
  • Іванченко Є. Я. Теорія механізмів і машин. — Київ: Держтехвидав України, 1950. — 312 с.[10][11]
  • Иванченко Е. Я. Общие вопросы машиностроения. — Днепропетровск, 1937. — 56 с.[12]
  • Иванченко Е. Я. Физико-механические основы смазки. — Днепропетровск, 1941. — 50 с.[13]
  • Иванченко Е. Я. К вопросу проверки действия тормозов шахтных подъемных машин // Днепропетровский горный институт. — Днепропетровск, 1940. — с. 160—164[14]

Нагороди

Сім'я

Син — Іванченко Георгій Євтихієвич (1919) — доктор технічних наук[15], академік-секретар Академії електротехнічних наук Російської Федерації[16], директор інституту підвищення кваліфікації вугільної промисловості СРСР[17], професор Московського державного будівельного університету.

Примітки

Джерела

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.