Ємцов Артем Олександрович

Артем Олександрович Ємцов (нар. 8 червня 1986(19860608), Київ) — український актор театру та кіно.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ємцов.

Ємцов Артем Олександрович
Народився	8 червня 1986(1986-06-08) (38 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого

Життепис

Народився 8 червня 1986 року в Києві^[1]. Серед театральних родичів — двоюрідна бабуся Тетяна Наумова — балерина Большого театру^[2].

Дитяче бажання бути спершу священиком, потім цирковим артистом крок за кроком призвела Артема в театральну студію, логічним продовженням якої став театральний інститут^[3]. У 2007 році закінчив курс Миколи Рушковського в Київському державному театральному інституті ім. Івана Карпенка-Карого.

Театральну діяльність розпочав з 2007 року у київському театрі російської драми імені Лесі Українки ( нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки), куди був прийнятий без прослуховування. Потім був «Театрі на Подолі» (з 2009) і знову повернення в Лесю (з 2011)^[2].

Бере участь в антрепризних виставах («Небезпечний поворот»^[4], «Варшавськая мелодія—2»), в літературних читаннях («Майстер і Маргарита»^[5], «Поховайте меня за плінтусом»^[6]), в об'єднаних програмах за участю музикантів, оркестру…^[7]. Примітна особливість — зріст 196 см.

Живе і працює в Києві.

Театр

Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки

У театрі ім. Лесі Українки зіграв наступні ролі^[8]

• 2011 — «Трохи мерехтить примарна сцена… (Ювілей. Ювілей? Ювілей!»)
• 2012 — «Удаваний хворий» за однойменною п'єсою Мольєра; реж. Аркадій Кац^[ru] — Жорж, лакей
• 2013 — «Д-р» Бранислава Нушича; реж. Ірина Барковська — Мілорад
• 2014 — «Джульєтта і Ромео» за п'єсою «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіром; реж. Кирило Кашліков — Паріс
• 2014 — «Потрібен брехун!» Дімітріса Псатаса; реж. Олег Нікітін — Тудорос Паралас, брехун
• 2016 — «Суміш небес і балагану» (вечір спогадів); реж. Михайло Резнікович — учасник вистави
• 2017 — «Оголена зі скрипкою» Н. Коуарда; реж. Михайло Резнікович — Фабріс
• 2019 — «Ой!.. Андерсен! Казки» Ольги Гаврилюк за мотивами казок Ганса Крістіана Андерсена; реж. Ольга Гаврилюк — король
• 2021 — «Музика любові» за п'єсою «Жорж і Фридерик. Вона та Він» Мішель Кадо; реж. Станіслав Сукненко — Фридерик Шопен^[9][10]
• 2022 — «Безіменна зірка» за однойменною п'єсою Михаїла Себастіана; реж. Євген Лунченко — Паску

Театр на Подолі

• 2007 (ввод) — «Майстер-клас Марії Каллас» Терренса МакНелли; реж. Віталій Малахов — адміністратор
• 2009 — «Хто вбив молодого В.?» (друга назва — «Нові страждання молодого В.») У. Пленцдорфа; реж. Георг Жено — Едгар^[11][12]
• 2009 — «Ігри олігархів»; реж. Віталій Малахов — Бердичевський
• 2010 — «Льовушка» Анатолія Крима; реж. Ігор Славинський — Льовушка^[13]
• 2010 — «Опера Мафіозо» Васила Станилова; реж. Віталій Малахов — Витторіо
• 2011 — «La Bonne Anna, або як зберегти сім'ю» Марка Камолетті; реж. Ігор Славинський — Роберт, дизайнер інтерьєрів^[14]
• 2012 — «Недоумкуватий Журден» Михайла Булгакова; реж. Віталій Малахов — учитель фехтування

Театр «Актор»

• 2018 — «Приємна несподіванка» за п'єсою «Візити до містера Гріна» Джеффа Барона; реж. Ольга Гаврилюк^[15]
• 2019 — «Мегери» Дона Нігро; реж. Ольга Гаврилюк^[16]

Інші театри

• 2010 — «Небезпечний поворот» Дж. Прістлі; реж. Ірина Зільберман — Гордон (Продюсерський центр «Доміно-Арт»)^[17]
• 2003 (ввод) — «Варшавська мелодія—2» театральна фантазія Ігоря Афанасьєва за п'єсою Леоніда Зоріна; реж. Ігор Афанасьєв — Диригент (Антреприза)^[18]
• 2022 — «Двоє оголених чоловіків» Себаст’яна Тері; реж. Ольга Гаврилюк («GARA», м. Київ)
• «Пригоди Піноккіо» пісочна вистава за одноіменною казкою Карло Коллоді на музику Золтана Алмаші; реж. Ольга Гаврилюк — Чтець (Національна музична академія України імені Петра Чайковського)^[19]
• «Суламіта» — цар Соломон (Самостійна робота)
• «Двоє оголених чоловіків»^[20]
• «Будьте здорові, мосьє!»
• «Пригоди італійців в Італії»

Фільмографія

• 2006 — Золоті хлопці-2 — журналіст (в титрах не зазначений)
• 2007 — Серцю не накажеш — Рома
• 2008 — Рідні люди — Кирило Биків
• 2008 — Роман вихідного дня — Василь
• 2010 —2013 — Єфросинія (телесеріал) — Ромео (в титрах не зазначений)
• 2012 — Повернення Мухтара-8 (6-я серія «Прости-прощай») — Андрій
• 2013 — Реаліті (короткометражний) — Марк Боссі
• 2014 — Особиста справа — Шахов, особа нетрадиційної орієнтації

Відгуки

Артем Ємцов для ролі Едді-Вертера став просто знахідкою — довготелесий, з по-дитячому добрим обличчям. Митець, що не вміє малювати, не бажаючий ходити на роботу громадянин Німеччини, син, який втік з батьківського дому. Нарешті, закоханий, який жахається, наче смерті, будь-якого фізичного контакту з коханою. Загалом, людина на дві голови вище за інших, по-своєму незрозуміла та нещасна.^[21]

Оригінальний текст (рос.)

Артём Емцов для роли Эдди-Вертера оказался просто находкой — долговязый, с по-детски добрым лицом. Не умеющий рисовать художник, не желающий ходить на работу гражданин Германии, сбежавший из родительского дома сын. Наконец, влюбленный, страшащийся, как смерти, всякого физического контакта с возлюбленной. В общем, человек на две головы выше остальных, по-своему непонятый и несчастный.

— Юлія БЕНТЯ про роль у виставі «Хто вбив молодого В.?», газета «Коммерсантъ Украина» № 189 від 3 листопада 2009 року

Улюбленцем публіки тут безумовно стане і Артем Ємцов — це видно вже на прем'єрі. Молодий актор зіграв роль не другого і навіть не третього плану. Його ім'я в списку діючих осіб і виконавців значиться в хвості, адже лакея Жоржа в мольеровской п'єсі немає. Його придумав режисер. Цей безмовний довготелесий хлопчина з вічно роззявленим від подиву ротом маячить десь на задньому плані, але так безпосередньо і чесно переживає все, що відбувається на сцені, що очей не відірвати.^[22]

Оригінальний текст (рос.)

Любимцем публики здесь безусловно станет и Артем Емцов — это видно уже на премьере. Молодой актер сыграл роль не второго и даже не третьего плана. Его имя в списке действующих лиц и исполнителей значится в хвосте, ведь лакея Жоржа в мольеровской пьесе нет. Его придумал режиссер. Этот безмолвный долговязый паренек с вечно разинутым от удивления ртом маячит где-то на заднем плане, но так непосредственно и честно переживает все происходящее на сцене, что глаз не оторвать.

— Олена ФРАНЦЕВА про роль у виставі «Удаваний хворий», газета «Известия» від 15 жовтня 2012 року

Ну, і, звісно ж, окреме «браво!» молодому акторові Артему Ємцову в ролі лакея Жоржа. Його безсловесний, довготелесий і незграбний герой — точна копія старовинного літографічного зображення італійського слуги-дзанні (цікаво, чи знає сам актор про цю схожість?) — без сумніву, акторське відкриття в цій виставі.^[23]

— Наталя ВЛАДИМИРОВА про роль у виставі «Удаваний хворий», газета «День» від 13 листопада 2012 року

Примітки

1. Все мы родом из детства,выпуск №30,гость артист театра и кино Артем Емцов
2. Олеся ВОРОНИНА (24 грудня 2015). Артем Емцов: «Вся моя жизнь — это чудо…» (рос.). «Версии». Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
3. Юлия САВЧЕНКО (17 грудня 2015). Артём Емцов. Uaparty. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
4. Юлія БЕНТЯ (10 березня 2010). Спектакль на выданье «Опасный поворот» в Доме офицеров (рос.). bit.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
5. Спектакль-чтения «Мастер и Маргарита». Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
6. Юліана ОХОТНІК (21 вересня 2016). Сказки на ночь: Артем Емцов и «Похороните меня за плинтусом» Павла Санаева в Botan (рос.). bit.ua. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
7. Ольга КІЗЛОВА (13 січня 2016). Скрипач Вадим Борисов: «Когда говоришь о Бахе, то понимаешь, что хорошей музыки очень много. Но он стоит над всеми» (рос.). Газета 2000, №1–2 (755). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
8. Артём Емцов на сайте театра Л. Украинки. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
9. Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (30 червня 2020). Фатум для двох досконалостей (укр.). Портал «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 1 липня 2020.
10. Олексій КУЖЕЛЬНИЙ (20 грудня 2020). «Музика кохання. Бенефіс Лариси Кадочнікової». Романтично-фантазійна оповідь про дві особистості — Жорж Санд і Фредеріка Шопена представлена на Новій сцені Національного театру російської драми ім. Лесі Українки (укр.). «День». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
11. Юлия БЕНТЯ (3 листопада 2009). Самый молодой Вертер в новом спектакле Театра на Подоле (рос.). «Коммерсантъ Украина». Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
12. Театр на Подоле «Новые страдания молодого В.» (відео)
13. Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (27 січня 2011). Один хлопчик і дві бабусі (укр.). Газета 2000, №4 (543). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 17 листопада 2017.
14. Наталя ПАНАФІДІНА (23 лютого 2011). Игорь Славинский решил разобраться в семейных отношен (рос.). «Экономические известия» №32 (1492). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
15. Сергій ВИННИЧЕНКО (9 грудня 2018). «Приємна несподіванка» від «Актора» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
16. Сергій ВИННИЧЕНКО (2 червня 2020). «Мегерська» перука Олексія Вертинського (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.
17. Пресс-презентация премьерного спектакля «Опасный поворот» [Архівовано 26 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
18. Татьяна ПОЛИЩУК (9 березня 2016). Спектакль недели «Варшавская мелодия-2» (рос.). «День». Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
19. «Пригоди Піноккіо». Архів оригіналу за 23 липня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
20. Ілля ПРОКОПЕНКО (31 січня 2024). Артем Ємцов: «Треба бути голим на сцені – буду» (укр.). «Твій Київ». Процитовано 6 лютого 2024.
21. Юлія БЕНТЯ (3 листопада 2009). Самый молодой Вертер (рос.). «Коммерсантъ Украина» №189. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 2017-11-8.
22. Елена ФРАНЦЕВА (15 жовтня 2012). Русская драма приправила драматизмом последнюю комедию Мольера (рос.). «Известия». Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 2017-11-8.
23. Наталя ВЛАДИМИРОВА (13 листопада 2012). Азарт, пустощі, розкутість і «карнавальність» (укр.). «День». Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.

Посилання

• Артем Ємцов на сайті Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.