Єлизавета (ім'я)

Єлизавета — українське жіноче ім'я. Походить від давньоєврейського слова «elisheva» (івр. אֱלִישֶׁבַע‬), що в перекладі означає «клятва, Богом я клянуся»^[2]. Через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької^[3].

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Єлизавета (значення).

Єлизавета
אֱלִישֶׁבַע‬ (Elisheva)
Стать	жіноче ім'я
Значення	клятва
Походження	давньоєврейське
Варіанти імені	Лисавета
Похідні імена	Ліза, Лізонька, Лізочка, Лізка[1]
Похідні прізвища	Єлісаветченко/Єлізаветченко, Єлізаветенко; Лізовенко, Лізовчук/Лізавчук/Лісавчук, Лізчин/Ліщин, Лізенко, Лізюк
Іншими мовами:
Див. розділ
Пошук статей у Вікіпедії	які починаються з імені містять ім'я
Єлизавета у Вікісховищі

У формі «Єлизавета» є новим запозиченням з російської^[4]. У народі поширений варіант Лисавета^[4][5][1][6], також Савета^[6]; існувала давньоруська форма Олісава (іноді «Олисава»)^[4][7][8][9].

Це ім'я часто використовується в християнському світі, оскільки Єлизавета була матір'ю святого Івана Хрестителя. Англомовним відповідником (також у деяких інших мовах) є Елізабет.

Іншомовні аналоги

А — англ. Elizabeth;
        араб. إليزابيث;

Б — біл. Альжбета, Лізавета;
        болг. Елисавета;

Г — грец. Ελισάβετ;

Д — дан. Elizabeth;

Е — есп. Elizabeto;

І  — ісп. Isabel;
       італ. Elisabetta;

К — кит.: 伊丽莎白;

Л — лат. Elizabeth;
        лит. Elžbieta

М — мегр. ელიზაბეთ;

Н — нім. Elisabeth;
        норв. Elizabeth;

П — пол. Elżbieta;
        порт. Isabel;

Р — рос. Елизавета;
        рум. Elisabeta;

С — серб. Јелисавета
        словац. Alžbeta;
        словен. Elizabeth;

Т — тур. Elizabeth;

У — угор. Erzsébet
        укр. Єлизавета;

Ф — фр. Élisabeth;
        фін. Elisabet

Ч — чеськ. Alžběta;

Ш — швед. Elisabet;

Я — яп. エリザベス

Відомі носійки

• Єлизавета (значення)

Примітки

1. Скрипник Л.Г.; Дзятківська Н.П. (2005). Власні імена людей. Словник-довідник.
2. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей. Словник-довідник — за ред. В. М. Русанівського; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. — 3-тє вид., випр. — К. : Наукова думка, 2005. — 334 с., ілюстр. — Бібліогр.: C. 122. — ISBN 966-00-0550-4.
3. ЛІЗА — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (укр.). Процитовано 19 серпня 2024.
4. Шевельов Юрій (2002). Історична фонологія української мови. с. 224. У тексті "давн. укр. Олисава", але це певно не за чинним правописом, у списку слів укінці наведено якраз "Олісава"
5. Пошук | Російсько-українські словники. r2u.org.ua. Процитовано 19 серпня 2024.
6. Hilarion (Ohienko); Іларіон (Огієнко) (1995). Етимологічно-семантичний словник української мови (Т. 1–4).
7. Надія Нікітенко, Вячеслав Корнієнко. НАЙДАВНІШІ ГРАФІТІ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ ТА ЇЇ ДАТУВАННЯ (PDF). с. 20, 27—28.
8. Сергій Висоцький. Деякі питання історичної інтерпретації софійських граффіті (PDF). с. 2.
9. Бойко Ю.М. Історія української культури в біографіях видатних діячів. Частина І (IX – початок XVIII століття) (PDF). с. 23.